На блок-пості під Горлівкою десантники 93-ої бригади ходять у шортах. Номінально на них – українські військові штани. Солдати кажуть: на інше вони не придатні.

У цивільному житті Сергій – шахтар із Павлограда. У десанті служить з початку квітня. Від отриманого в армії одягу він не в захваті:

Я купував собі теж за свої гроші форму. Нормальна форма. Не сідає, нічого. А ту, що видали, вона вже вся дірява, протерта. Подивіться ось: кишеня розлазиться.

Радник Президента України й відомий волонтер Юрій Бірюков каже, що давно відмовився від вітчизняної форми і витрачає зібрані кошти виключно на закордонний секонд-хенд:

Це українська форма, клас "дубок". Її дістали зі складу, видали бійцю, вона, природно, стала рватися. Тому що, природно, заощадили. А скоріше вкрали, потім заощадили, а зекономлене все одно вкрали.

Та справа не тільки у міцності тканини. Якість військового однострою – це часто питання життя і смерті, різниця між нормальним існуванням і каліцтвом. У Дніпропетровському опіковому центрі поранені розповідають, що при високій температурі українська форма прилипає до шкіри. Олег у складі екіпажу самохідної гармати потрапив під обстріл міномета. З п’ятьох хлопців вижили троє. Олег дістав важкі опіки, але натівський секонд-хенд не пристав до шкіри.

Верх був куртка-британка. Та згоріла повністю на мені. А штани були з НАТО. Вони там грубі, товсті. Так вони чуть-чуть, тільки попалив, – згадує він.


Юрій Бірюков запевняє, що в українських касок піввікової давнини є й інші, не менш небезпечні вади: "У разі потрапляння в каску буде різкий удар по кадику. Ламається кадик. Всі натовські каски з початку 80-х років, вони на підборіддя кріпляться, щоб при ударі не ламати горло".

Та найгірше — це крихкість металу касок, який травмує голову бійця за найменшого контакту з кулею. Встановлено експериментально. Куля вириває шматок металу, і метал іде в голову. Українські кевларові каски початку 2000-х на складах перетворилися на пап’є-маше, яке легко продавлюється навіть пальцями.

Альтернатива – старі натівські каски, які волонтери змушені завозити в країну напівлегально. Щоразу постає питання: чи пропустять через кордон, чи не обдурять постачальники, легальність яких за кордоном теж під великим питанням. І це в той час, коли на рахунки Міністерства оборони пішли 17 мільярдів гривень. Освоювати кошти військові не поспішають.

Проблема в тому, що палкою ганяєш, у першу чергу, військове відомство. А вони з першого траншу, який знайшов уряд, використали лише 45 % коштів, – бідкається прем’єр Арсеній Яценюк.

Забезпечення війська – це тепер питання виживання української держави. З голою, босою і беззахисною армією виграти війну неможливо. Патріотизм не замінить каски, любов до рідної землі не врятує від холоду, а відвага не вилікує рани. Армійським чиновникам, які тишком-нишком прокручують мільярдні кошти, варто замислитися над тим, як і з ким вони збираються захищати своє світле майбутнє. Інакше його просто не буде. І країни теж.