Документ став одним з перший головних законів молодої української держави та її реакцією на небажання тимчасового уряду визнавати Центральну раду.
Документ проголошував автономію України у складі Росії. Законодавчим органом визначали Всенародні Українські збори, а єдиним джерелом влади - народ.
Проголошення автономії справило в Тимчасовому уряді ефект бомби. Росіяни не могли змиритися з тим, що українці хочуть самі визначати свою долю. Російська преса вибухнула звинуваченнями в зраді та сепаратизмі, а до Києва поїхала екстрена урядова комісія на чолі з Керенським.
Зрозумівши, що поки що українці не збираються від’єднуватися, тимчасовий уряд всіма силами намагався затягнути державотворчий процес. Після переговорів росіяни погодилися на автономію УНР.
Згодом чимало істориків закидали Центральній Раді нерішучість та нарікали на те, що спочатку треба було проголошувати самостійність, а не автономію.
Керівництву молодої держави знадобилося кілька місяців для того, щоб зрозуміти - Росія не друг, а ворог, від якого треба втікати якнайдалі. Тому вже четвертий Універсал проголосив самостійність України.