До вашої уваги – історія у кілька етапів про те, як сім'я небайдужих киян монтувала сонячну електростанцію на городі у селі, чому кілька разів хотіла все "послати" і як серйозно влетіла на гроші, та все ж залишилася у проекті #ХочуСонячнуЕлектростанцію! А головне – що з цього все-таки вийшло?
Читайте також: Відновлювана енергетика: досягнення інших країн та майбутнє "зелених" технологій в Україні
Ліричний відступ
Цей день настав! Липень, після Івана Купала. Десятки суперечок, розрахунків, зважувань за і проти – і ось ми у районному підрозділі обленерго (далі писатиму РП, тепер так називають РЕС). Урочисті, як на весіллі – ми ж прийшли оформлювати не аби що, а СОНЯЧНУ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЮ. До цього ми говорили про неї вголос виключно у родинному колі – "мама, дочка, ти і я", бо не хотіли заздалегідь тріпатися про свої плани навіть найближчим друзям. А тепер ось підійде наша черга, і ми офіційно заявимо про це фахівцю з РП, і нас почують усі, хто у черзі за нами. Ну, швидше б уже до того бажаного віконечка! Готуйте оплески! Ось ми – ті, хто дбають про енергонезалежність країни!
Добрий день, – язик присох до піднебіння, – ми… нам… одним словом, хочемо електростанцію сонячну, у селі, на городі,
– видихую я у віконце і мені здається, що навіть заплющую очі.
"А-а-а, – чую у відповідь байдуже зітхання, – ну, давайте документи…"
Ех, а я думала… Оплески. Чоловік знизує плечима, мовляв, чого ти хотіла, для них це робота. Ну, нічого, самі собі поплещемо, як все вдасться. Хто ж міг тоді знати, що протягом тернистого шляху до мети нас не раз виручатиме виключний оптимізм, почуття гумору, щасливий випадок, непересічний романтизм і якесь просто непереборне бажання зробити свій внесок у порятунок світу. Може, й смішно звучить, але це далебі так!
Далі зрозумієте, чому…
Етап 1 – районний підрозділ обленерго (РП)
Отже, РП. Це перше, з чого ми почали свій шлях до сонячного фермерства. А по-іншому й не може бути. Як не крути, а це основна ланка всього процесу, а від того, я так розумію, й "трошки прошена". Це вже потім ми дізналися, що можна було знайти людину в офісі обласної енергорозподіляючої контори (обленерго), і за певну суму вона спустила б вказівку згори донизу, а ми не оббивали б пороги РП (в загальній кількості, здається, 8 разів). Але з самого початку ми домовилися, що маємо все пройти самі, аби на власному досвіді переконатися, як це в Україні робиться. Ну, такі ми цікаві люди. Та й, якщо чесно, грошей було реально шкода. З тих пір, як ми задумали станцію, мимохіть рахували, скільки ж це станція має працювати, щоб покрити ті чи інші витрати.
РП потрібен для того, аби збільшити потужність енергопостачання будинку. Без цього ніякої станції не буде. Коли будувався наш будинок, ми уклали з Київобленерго через РП абсолютно стандартний договір про користування електричною енергією на маленькі 2 кВт. Максимальна потужність станції, яку можна поставити у приватному домогосподарстві, – 30 кВт. Звісно, ми на неї амбітно й замахнулися. А це означало, що нам потрібно було укласти договір з потужності енергопостачання на 30 кВт. Фактично здійснити підключення будинку знову. Для цього ми й приїхали до РП у той сонячний липневий день! На наш подив і радість, документів для цього здавати багато не вимагали, тільки з пред`явленням оригіналу або завіреної копії:
1. Заяву про приєднання (дають у РП).
2. Ситуаційний план та викопіювання з топографо-геодезичного плану.
3. Копію будівельного паспорта.
4. Копію документа, який підтверджує право власності чи користування об'єктом.
5. Копію оформленої довіреності чи іншого документа на право укладати договори особі, яка уповноважена підписувати договори (за потреби).
Детальніше тут.
Ми привезли все відповідно до переліку. Але заяву у нас тоді так і не прийняли, бо такі документи як викопіювання з топографо-геодезичного плану та ситуаційний план виявилися "не по формі". Упс! Що то за форма? Нам було наказано їх переробити і приходити знову, мовляв, ці форми постійно змінюються. Плани-викопіювання, якщо чесно, лежали у нас уже років п'ять, терміну придатності на них не було, тому ми абсолютно щиро вірили у їхню дієздатність. Але треба було робити нові. У кого? Це ж має бути сертифікована фірма. Жіночка по той бік загородки в РП знизувала плечима і казала, що є одна компанія на два райони, ще можна пошукати у Києві… Та нічого конкретного. І тут допомогли сусіди у черзі – дали нам телефон фірми, яка робила ці викопіювання для них. Вона таки й справді виявилася у сусідньому районі, але що поробиш. Залишаємо РП, їдемо в інший райцентр. Все й справді вийшло швидко і досить недорого (казали, що такі плани можуть коштувати і півтори тисячі, якщо у Києві).
Сонячні електропанелі
500 гривень за плани – це наш перший транш у проект #ХочуСонячнуЕлектростанцію.
За тиждень уже з новими планами ми повернулися до знайомої жіночки у РП, вона нас навіть упізнала і була набагато привітніша. Документи прийняла і сказала чекати рахунок за збільшення потужності, а тим часом шукати фірму, яка зробить нам необхідний у цій справі Робочий проект. Він називається "Силові розподільчі та групові мережі освітлення в житловому будинку такому то…" Простими словами, згідно плану забудови робиться розподіл внутрішніх електричних мереж. Можна не сильно занурюватися у суть, але зробити треба.
Читайте також: Херсонщина – майбутня "сонячна долина", або Як зекономити на електроенергії
Добре, що цього разу в РП телефон необхідної фірми був. Зі зрозумілих причин, ми ним і скористалися. За кілька днів до двору приїхав проектант, і тут почалося найвеселіше. Виявляється, нам з ним потрібно було вигадати, які наші електроприлади забезпечать таку немаленьку потужність у 30 кВт. Йому самому було смішно, але виявляється, збільшення потужності ми мали виправдати. Монтаж сонячної електростанції тут був ні до чого! До речі, скажу, що в самому РП нам також порадили: "Ви просто збільшуєте потужність, про станцію поки що навіть не говоріть". Ну, добре.
Отже, сидимо літньої днини вигадуємо, щоб такого на 30 кВт написати. Це при тому, що вже кілька років обходились двома "кіло" навіть з тепловим конвектором (у будинку ностальгійна грубка). В результаті, крім існуючого звичайного начиння довелось дописати ще два електроконвектори та електрокамін, а всьому іншому приписати значні перевитрати енергії, тільки електроплиті – разів у три. Але за тиждень робочий проект був готовий. Всього за 1500 гривень – це другий транш інвестицій. Дуже по-людськи (у Києві знову ж таки, кажуть, потягне тисяч під три).
А тут не забарився і третій транш… Рахунок за збільшення потужності. Пара-папам! 35 тисяч 280 гривень з ПДВ! І з гарантією за 30 календарних днів після проплати цю потужність нам збільшити. Близько тисячі за кожен кіловат плюс трьохфазний лічильник (з ним взагалі хохма, та про це потім!). Приблизно так і прогнозували, то ж добре, що не більше. Бо, наприклад, приєднання могло виявитися нестандартним (які його критерії, чесно, не знаю) і тоді був би коефіцієнт. А могло бути ще гірше. Добре, що про можливість такого варіанту ми дізналися якось потім. Виявляється, РП взагалі міг відмовити у збільшенні потужності через невідповідність їхніх отих розподільчих станцій. І тоді можна було поставити хрест на сонячній електростанції або ставити хіба що локальну, без приєднання до мережі, чисто для власних потреб. В одній страшній історії розповідали, що якийсь РП комусь таки відмовив, правда, після проплати рахунку за збільшення потужності. Ну, не відмовив, а сказав, що зараз можливості немає, ось закупимо нове обладнання і тоді… Це роки! Якби починати спочатку, то спробували б прозондувати це питання заздалегідь. Добре, що у нашому випадку все обійшлося.
Отже, витрати в РП 500 + 1500 + 35 280 =… Ні, це ще не все. Ще треба було зробити таку важливу штуку як контур заземлення. Ми уявлення не мали, що це таке, але в одному з папірців, який нам видали у РП, було вказано, що це маємо зробити самостійно. (Це щось прокладається у землю, щоб не било струмом). У РП нам порадили шукати "якихось дядьків, які розбираються в електриці, вони знають, що це таке, і зроблять". Самі районні енергетики не пристали на пропозицію заробити в позаробочий час у приватному порядку.
Читайте також: Монополія обленерго: як боротися і як подолати
Та світ же круглий! Якось в одному з магазинчиків на районному базарі ми копіювали документи (у РП навіть цього цього не роблять), і працівник, який їх копіював, зазначив: "Збільшуєте потужність… Я сам у РП десять років пропрацював". Тоді ми пропустили ці слова повз вуха, а коли збилися з ніг у пошуках "дядька, який розбирається в електриці", пам'ять і видала на-гора. Тому прийшли до нього і нагадали, що "він колись в РП працював". Сам він за контур заземлення братися не захотів, але одразу ж дав телефон дуже гарного фахівця. (Як ми потім зрозуміли, він виявився для нас справжньою знахідкою.) А поки що за два тижні ми мали заземлення, яке обійшлося трохи більше ніж три тисячі. Так що наші витрати за неповних два місяці – 40 тисяч 280 гривень плюс витрати на бензин за маршрутом Київ-село-райцентр. Доки чекаємо на обіцяне РП збільшення потужності у 30 календарних днів, починаємо займатися банком...
Етап 2 – банк
Етап 3 – підготовчі роботи і монтаж електростанції
Етап 4 – розрахунки