Нинішня зустріч "інтеграторів" відбувається на тлі ескалації напруги на українсько-російському та українсько-білоруському кордонах, де наразі скупчено понад 150 000 російських вояків. Сайт 24 каналу розповідає, як Білорусь прийшла до точки неповернення.

Читайте також "Війна триватиме максимум 3 – 4 дні": чи наважиться Лукашенко напасти на Україну

Наразі Білорусі проходять так звані “навчання”, у ході яких російська армія та білоруси вчаться воювати проти України, яку заради збереження бодай мінімальної пристойності назвали "Республіка Дніпровія" (раніше на російських навчаннях у Білорусі воювали проти західних білорусів з "Вейшнорії"). Втім, наведення військовими мостів у Чорнобильській зоні за 6 кілометрів від українського кордону навряд можна розглядати як щось тактовне, швидше – тактичне.

Воєнному мостництву передували заяви Лукашенка про можливий розгром української армії за 3 – 4 доби, натяки на розміщення російської ядерної зброї у Білорусі, провокації з безпілотниками, російські "іскандери" та інша техніка, що її росіяни хочуть залишити на території начебто незалежної країни та багато іншого.

Все це виглядає як окупація та втрата суверенітету Білорусі, а також – фінальна крапка у процесі, що розтягнувся на понад 25 років.

Совок 2.0

Проєкт під назвою "Союзна держава" існує вже понад чверть століття. Його ініціаторами були тоді молодий президент Білорусі Олександр Лукашенко та ще притомний російський президент Єльцин.

2 квітня 1996 року вони уклали договір про створення "Спільноти Білорусі та Росії", за рік було ухвалено угоду про "Союз Білорусі та Росії". Термін "Союз" було використано невипадково, адже грало на ностальгійних почуттях фанатів СРСР, а їх у голодні 90-і було чимало, власне, самого Лукашенка можна вважати президентом фан-клубу "Совка".

Доволі швидко немічний Єльцин передав тему інтеграції Росії та Білорусі у спадок Путіну – підписання угоди про створення "Союзної держави" 8 грудня 1999 року стало його "лебединою піснею", а вже ратифікація відбулася під наглядом молодого виконувача обов'язків президента Росії.

До теми Фанат Гітлера, сексист і троль: ТОП-10 скандальних заяв Лукашенка

Пранк, що вийшов з-під контролю

За гучною назвою "Союзна держава" насправді ніякої нової держави не було. Білорусь дійсно стала сателітом Росії, але сателітом екстравагантним і подекуди екзальтованим, а ще – дуже дорогим.

Москва взяла не себе зобов'язання "годувати" сусідку. Щороку Росія під виглядом кредитів, дотацій, фінансової допомоги, експорт технології або максимальних знижок на енергоносії та вуглеводні закачували в економіку Білорусі мільярди доларів (власне, у цьому й полягає так зване "Білоруське економічне диво").

Хто такий Лукашенко – дивіться відео

За це Росія отримала від Лукашенка запевнення у безумовній лояльності та згоду на русифікацію. Лукашенко при цьому переслідував власні цілі – він отримав від Москви політичну підтримку та "добро" на узурпацію влади, згодом "Бацька" замкнув на собі усі потоки та побудував у країні автократичний режим.

Все це тривало багато років під ритуальні обіцянки поглиблення інтеграції та швидкого "возз'єднання двох братніх народів". От тільки ніякого "возз'єднання" не відбувалося. Хворого Єльцина змінив Путін, далі президентом Росії став Медвєдєв, потім – знову Путін, а Лукашенко, немов той Шаріков, як сидів на своїх "16 аршинах", так і сидить.

До теми як Лукашенко перетворив Білорусь у заповідник СРСР

Хитрість Лукашенка полягала в тому, що він в жодному разі на словах не відмовлявся від дружби з Росією. Лукашенко показово грав з Путіним у хокей, робив гучні заяви про відродження СРСР у межах поки що Росії та Білорусі, а також радо приймав чергові мільярди доларів, натомість вів свою гру у себе в Білорусі. Така політика суттєво обмежувала маневри росіян та позбавляла їх можливості застосування так званого "силового варіанту", адже як можна "знімати" такого друга.

А цей друг, тим часом ніяк не хоче визнавати загарбання Росією українських територій, тролить Путіна, грає у багатовекторність та навіть дозволяє собі загравати з українською владою та всіляко демонструє свою незалежність.

Примушення до інтеграції

Так тактика дозволила Лукашенку виграти час, але всьому приходить кінець. Гра тривала довго, але, схоже, у Путіна увірвався терпець. Росія, що у 2014 році показала, що вміє у швидку "інтеграцію", тобто загарбання та окупацію чужих земель з наступним оголошенням про їх "приєднання", вже не могла терпіти намагання пропетляти у виконанні члена Вищої державної ради Союзної держави Олександра Лукашенка.

Але у випадку загарбанням українського Криму у Путіна був свій Янукович, в Білорусі ж був лише Лукашенко, тому процес "інтеграції" загальмувався. Лише після того, як Лукашенку вдалося потопити у бюрократії інтеграційний сплеск 2019 року в Росії вирішили натякнути, що далі затягувати не варто.

З кожним роком у диктатора залишалося все менше простору для маневрів – у цій боротьбі він не міг сподіватися на власний народ, адже знищив опозицію та розгромив зародки громадянського суспільства.

Важливим етапом стали події 2020 року. У президентській кампанії суперниками Лукашенка стали виключно афільовані з Росією кандидати – інших фізично не було (стараннями самого "Бацьки"). Росія вдало використала білоруські протести після сфальшованих Лукашенком серпневих виборів – після їх кривавого придушення в "Бацькі" вже не було вибору.

До теми Військові навчання Росії та Білорусі: як Чернігівщина готується до ймовірного наступу

Новий сплеск

У 2021 році тема "Союзної держави" знову "раптово" ожила. Путін та Лукашенко торік зустрічалися цілих 7 разів. Щоразу зашморг на шиї самопроголошеного президента Білорусі затягувався.

9 вересня Лукашенко вкотре літав до Москви інтегруватись, а за кілька тижні голови урядів країн підписали "дорожню карту" – 28 союзних програм (замість 31-ї у 2019-му), тобто план інтеграції, прорахований лише до 2023 року.

У ході зустрічі Путіна та Лукашенка 5 листопада 2021 року було запущено "турборежим" з реалізації 28-ми програм, а 29 грудня – у ході нової зустрічі – перезапущено (для тих, хто не зрозумів).

У 2022 році Росія проводить у Білорусі нові воєнні навчання – на територію суверенної держави прибуло кілька десятків тисяч російських вояків та безліч воєнної техніки, включно з "іскандерами" та штурмовою авіацією. Таким чином, Білорусь перетворилась на потенційний майданчик для вторгнення Росії до України у ході зимової ескалації-2021/2022.

Якщо Захід колективний, перш за все – американці, знімуть Білорусь з мушки прицілу і не перевертатимуть все у нас тут усілякими способами, як було в 2020 році, все буде законно, акуратно і буде раніше, ніж ви хочете або вони хочуть… Якщо ви будете нас так само атакувати, як у 2020 році, я буду вічним президентом,
– заявив Лукашенко у ході навчань "Союзна рішучість-2022" видає бажане за дійсне, 17 лютого 2022 року.

Попри гучні слова Лукашенко у цих подіях відведена роль другорядна. Він ні за що вже фактично не відповідає і дозволяє собі лише ремарки, як от – інтерв'ю Соловйову, в якому він заявив, що бачить серед членів "Союзної держави" Україну, або власний стендап на засіданнях з підлеглими. Слова Лукашенка про союзницьку підтримку Росії та спільну воєнну операцію проти України наразі є головними панчлайнами його останніх концертів. Втім, ухвалювати рішення вже не йому. Шоу Лукашенка завершується.

Росія та Білорусь почали навчання поблизу українських кордонів – дивіться відео