Ефективні, надійні та потужні "бобратими"․ Інтерв'ю з командиром спецпідрозділу "Рейнджер"

Боронити рідну землю – це обов'язок та серйозний виклик для свідомих громадян держави. Проте війна, а надто тривала, потребує змін, вдосконалень та нових підходів – як до тактик її ведення, так і до організації війська. Змінюються принципи функціонування підрозділів.

Яскравий приклад цього – 6-й окремий штурмовий полк "Рейнджер", командир якого працює над тим, аби у його підпорядкуванні був не підрозділ, а команда ефективних, потужних та вмотивованих бійців. Або ж, як кажуть у полку, – "бобратимів".

Про власний бойовий шлях, головні принципи "Рейнджерів" та про набір у полк в інтерв'ю 24 Каналу розповів командир підрозділу з позивним "Бобер".

Цікаво Таємничі мисливці за російськими кораблями․ Як легендарна Group 13 ГУР МО нищить ворожий флот

Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

"Бобратими": чому командир отримав псевдо "Бобер"

Найперше хотілось би спитати про ваше псевдо, адже воно доволі цікаве, особливо, якщо ми говоримо, що "рейнджерами" командує "Бобер". Чому саме він? Можливо, є якась неординарна історія, через яку у вас саме такий позивний?

Знаєте, як кажуть військові, є що згадати, немає чого онукам розповісти. Історія, звісно, є, але для нас це частина буденності, тому цікавою її можна назвати хіба що з натяжкою. У далекому 2014 році, коли ми виконували завдання в Донецькій області ще без належного бойового досвіду, молоді та самовпевнені, ми мали спостережний пункт, один із найвіддаленіших, і от заступати на нього вночі було дуже ризиковою історією.

Як командир групи я, звісно, обрав найскладніший час – з 2:00 до 6:00. Військові знають: це час більшості подій і найулюбленіший для ворожих диверсійних груп. І от мій напарник майже весь час собі щось бубонів під ніс. Так він справлявся з першим бойовим стресом, а я його підколював, що він з бобрами спілкується. Так потроху розійшовся жарт по групі і причепилось таке псевдо.

Псевдо не обирають – це всім відомий факт, воно якось саме з’являється, тобі його дають твої найближчі військові брати за той чи інший вчинок, або за жарт чи внаслідок події. І я, до речі, жодного разу не пошкодував, а з огляду на останні події в Росії взагалі пишаюся "бобратимами" (росіяни кажуть, що прориви дамб та затоплення Оренбурзької області спричинили гризуни – 24 Канал).

Було 2 шляхи: чому "Бобер" став військовим

Мабуть, надто банально питати, як ви обрали свій шлях. Проте цікаво, що стало для вас поштовхом до того, аби стати військовим?

Для мене це відчуття єдності. Причому я в це слово вкладаю саме єдність емоційну, єдність задля єдиної мети. Я виріс в такому місті, де вибір був лише у два боки: або стати, як кажуть, бандюком, або військовим, бо містоутворювальними підприємствами були в'язниця та військова частина.

У нас у школі один досвідчений майор спецназу організував військово-патріотичний клуб. Ось уявіть: ми – молоді хлопці, деяким немає ще й 18 років, і він вибиває нам дозвіл на перший стрибок із парашутом. 10 хлопців, Мі-8, зліт — і час до стрибка. Сотні разів робили це на землі, відпрацьовували до автоматизму, і тут – ми в небі. Ніхто навіть і не намагався щось сказати, це була така мить, про яку кажуть, що вона триває вічність. Але слів і не потрібно було, ми дивилися один на одного та розуміли, що кожен уже обрав свій шлях…

Бійці полку "Рейнджер" / Фото надане 24 Каналу

І от це відчуття єдності, братерського плеча, воно в мені і породило таке вже усвідомлене, непохитне рішення. Врешті, моя служба Батьківщині почалася з цього першого стрибка. І звісно, як кожна людина, яка спробувала літати, я обрав аеромобільні війська.

Серед військових доволі популярний вислів: "Статут, написаний кров’ю". Певно, як в академії, так і в подальшій службі офіцерам доводиться нелегко. Є чимало правил, які потрібно знати та виконувати, багатьом вимогам відповідати. Як ви з цим управляєтеся?

Статут – це надважлива річ для кожного військового, це збірник правил, перевірених часом, що максимально можуть вберегти від біди. Але часи змінюються, і деякі правила мають змінюватися також. Мені в житті пощастило: на моєму шляху становлення як офіцера траплялися прогресивні наставники, одним із яких був начальник мого факультету. Він завжди наголошував на тому, що, крім знання статутів, має бути ще їх розуміння. Спершу в наших курсантських головах таке не вкладалося, це був як когнітивний дисонанс. Але з часом він своїм прикладом, ставленням до нас, до своїх колег показував, як це має бути.

І знаєте, я виніс чи не найважливіший урок з усього свого навчання: що б не сталося, як би нас не робила жорсткішими війна, але людяність має лишатися завжди. Це те, що вирізняє нас, – можливість зрозуміти, вислухати, просто поспівчувати, іноді навіть помовчати. Війна нікого не робить добрим чи м’яким, війна – це як хвороба, вона розростається у твоїй душі, вивільнює все найгірше, що є в тобі.

Війна – це біль. Невимовний біль народжує агресію, злість, жорстокість, бажання вчиняти так, як вчиняли з тобою. Так, правила є правилами, і вони не просто так придумані та написані, однак хороший командир має поєднувати в собі багато різних рис: десь бути жорстким; десь, навпаки, розуміти, що кого надихає чи стимулює до роботи; розбиратися у своїх людях, знати, як їх підтримати. Статут – це сухі факти, які, звісно, потребують виконання, але я на прикладі свого підрозділу хочу започаткувати ще щось на кшталт кодексу честі. У нас ми тимчасово називаємо їх "12 правил Рейнджера", і, на мою думку, це те, що допоможе створити підрозділи нового рівня, де кожен робить для себе усвідомлений вибір.

12 правил "Рейнджера"

І перше правило "Рейнджерів" – не бреши "бобратиму"?

Я передусім для всіх побратим, а потім – командир. Я хочу досягти такого рівня, коли весь підрозділ, вся військова частина горою стоїть за свого командира. І вони з ним не тому, що їх сюди перемістили чи мобілізували, а тому, що вони розуміють і підтримують мету, цілі, бажання, зокрема і щодо формування нового рівня підрозділу. У такому колективі не може бути брехні. Я хочу бути чесним зі своїм колективом, і, звісно, я чекатиму від нього того ж.

"12 правил "Рейнджера" / Фото надані 24 Каналу

У вашому підпорядкуванні штурмовий підрозділ, ваші завдання завжди будуть нелегкі. Як і рішення, які вам доведеться приймати. Ви особисто готові до цього?

До деяких речей неможливо бути готовим взагалі. Тут я покладаю надію не тільки на себе, а й на тих, хто стане пліч-о-пліч зі мною. Більшість нашого складу — це бойові офіцери та сержанти, це солдати, які на досвіді можуть за пояс заткнути не один десяток закордонних інструкторів.

На жаль, втрати будуть, і для мене втрата кожного бійця стане пожиттєвим тягарем, але як командир можу пообіцяти: жодна з них не буде марною і точно жодна не буде забутою.

"Рейнджери" шукають "бобратимів"

Наостанок скажіть кілька слів для тих, хто ще думає щодо служби в армії чи шукає підрозділ для себе.

Не буду казати, що війна прийде до кожного, бо наша військова справа і полягає саме в тому, щоб Україна не палала вогнем і щоб над нею нарешті було мирне небо. Але якщо будь-хто має бажання допомогти, бути частиною чогось великого, якщо відчуваєте, що готові боротися, битися за дорогу для вас частинку України, за свій дім і родину, ви той, хто нам потрібен!

Зі свого боку я як командир можу пообіцяти гідне ставлення, забезпечення, навчання і, звісно, чесність, бо чесніть — це основа гідності. Тож "Бобер" чекає на вас, як і вся наша вовча зграя!

"Рейнджери" шукають "бобратимів": дивіться відео