Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      Спочатку з нього сміялися: український художник, який підкорив усі галереї Європи

      Никифор Дровняк – український митець, один з найвидатніших художників-примітивістів. Але таке визнання прийшло не відразу. Спочатку з його робіт сміялися. Лише згодом картини помандрували кращими галереями світу: Париж, Нью-Йорк, Лондон. На його банківському рахунку лежала кругленька сума, але попри це, прогулюючись парком, він легко міг підійти до перехожого і попросити милостиню.

      Позашлюбний син покоївки

      Никифор ніяк не міг звикнути до свого багатства і статусу одного з найвидатніших художників-примітивістів. Позашлюбний син покоївки, вічний бідняк, обтяжений хворобами, свої звички зберіг до кінця життя.

      Читайте також: Український науковець винайшов технологію, якою користується весь світ

      Від мами, лемкині Євдокії Дровняк, він успадкував ваду вимови — язик приріс до піднебіння, тож практично неможливо було зрозуміти ані його польську, ані українську мову. Це тільки загострювало знущання та насмішки. Мама померла рано, про батька нічого невідомо, тож наглядали за сиротою хіба лемківські родини.

      никифор дровняк
      Никифор Дровняк молодий

      Перший убогий пензель

      Малювання стало чи не єдиним способом виражати свої думки та емоції. На якісні фарби, звичайно, грошей не було. Купував найдешевшу акварель та ще й добряче її розводив, аби вистачило надовше. А щоб розбавити відтінок на пензлику, слинив його язиком. Свій перший пензель виготовив із щітки для гоління, коли працював прибиральником у перукарні. Малював на тому, що міг роздобути: шматках картону, обкладинках зошитів, пакувальному папері чи навіть коробках від цигарок.

      Читайте також: Український фотограф, який знімає для найвідоміших видань світу: неймовірна історія успіху

      Це один із небагатьох випадків в історії мистецтва, коли картини настільки визнаного художника створювались такими убогими засобами. Щодня з-під його пензля з’являлось десь по три роботи, а оскільки нічим іншим не займався, то за життя назбиралось 50–60 тисяч картин.

      никифор дровняк

      никифор дровняк

      Від знущань до визнання – один крок

      Місцеві жителі на свого дивака уваги не звертали. Подаровані ним картини в кращому випадку закидали на горище, а то й взагалі розпалювали ними печі. Никифор розраховував переважно на туристів. Так могло б тривати вічно, але доля підготувала сюрприз. Якось перед Дровняком зупинився львівський художник Роман Турин. Саме він у, здавалося б, дитячих малюнках розпізнав шедеври наївного живопису і першим почав їх колекціонувати.

      роман турин
      Роман Турин і його портрет від Володимира Патика

      Він домагається, аби картини лемка, який навіть не знав свого прізвища, практично не вмів писати, читати й заледве говорив, опиняються на виставці у Парижі. Це був 1932 рік і про Никифора нарешті почали говорити в мистецьких колах.

      никифор дровняк
      Герой Никифор на виставці // фото з польського фільму "Мій Никифор"

      мій никифор
      Никифора зіграла польська акторка Христина Фельдман

      Операція Вісла: тричі виселяли, тричі повертався

      Але далі йде війна і його ім'я знову губиться. Більше того, ми мали б усі шанси забути про нього, як про українського художника. У 1947 році відбувається операція Вісла – лемків вивозять подалі від українського кордону. Його теж. Куди саме — художник так ніколи й не сказав, але на картинах з’явилися пляжі, порти та море — вочевидь, Балтійське. Никифор здолає понад 700 кілометрів і таки повернеться до свого рідного міста Криниця (місто у південній Польщі, у Бескидах). До того ж пішки. І так тричі. Зрештою чиновники махнули рукою і більше не чіпали художника. 

      никифор дровняк
      Море на картинах Никифора

      Справжнє ім'я та українське походження

      У 1962 році, коли про Никифора знову говорив увесь світ, йому потрібна була віза для поїздки в Болгарію. Але як їхати, якщо у нього жодних документів, навіть свідоцтва про народження немає. Йому видали паспорт з ім’ям Никифор Криніцкі. Так би й увійшов в історію польським художником, але на початку 2000-х спільнота лемків віднайшла в церковній книзі справжнє ім’я митця – Епіфаній Дровняк – і нагадала світу про його лемківське походження.

      никифор дровняк
      Епіфаній Дровняк

      Популярність

      В Україні вперше картини Никифора представили 1965 року у Львові в Будинку архітектора. Роман Турин і став організатором виставки.

      никифор дровняк львів пам'ятник
      Пам'ятник Дровняку у Львові: гості міста труть вказівний палець художника на щастя

      Картини художника експонувалися в Італії, Бельгії, Англії, Швейцарії, США, Бразилії, Ізраїлі, Югославії, Чехословаччині, багатьох містах Польщі, але перші чотири виставки зробили Никифора знаменитим і принесли йому світове визнання.

      Читайте також: Український спортсмен, яким захоплювався Арнольд Шварценеггер

      Никифору почали приходити замовлення на картини та ікони. Купити роботу художника було честю для відомих галерей Європи. А щоб познайомитися з художником, до Криниці приїздили багато шанувальників, де також розкуповували його твори. 

      "Нікого немає поряд з Никифором..."

      Від 1960 року Никифором опікувався художник та фотограф із Криниці Мар'ян Влосінський. Він забезпечував Никифору житло, харчування, матеріали і медичну допомогу. Однак хвороба прогресувала.

      Через 8 років Никифор поїхав в інше село, де в будинку соцзахисту лікувався від туберекульозу. Хвороба перемагала, злидні і голод молодих років не минули безслідно. Того ж року у жовтні художник помирає. Одну із останніх картин Дровняк підписав "Найсвятіший Никифор", останній автопортрет – "Нікого немає поряд з Никифором".

      никифор дровняк
      Останній твір художника

      "Вдячність за те, що я є на світі..."

      Дослідниця творчості художника Христина Береговська відвідала провідні університети Європи у пошуках матеріалів про Никифора. Їй вдалось відшукати в одній зі старих кав’ярень Криниці бабусь, які були сучасницями Никифора, коли той у 60-их із табличкою та собакою продавав свої картини. Їм тоді було по п’ять років.

      З їх слів, Никифор любив тепле (пражене) молоко, тож зрідка приходив до селянок, мам цих бабусь. Никифор малював на штахетах ікони і "дякував" ними, кажучи при цьому: "То тобі за молоко, але ти ту ікону кинь у піч, щоб дим від неї пішов у комин, щоб Бог почув мою молитву і прийняв мою вдячність за те, що я є на світі",
      – розповіла дослідниця.

      Джерело: 24 канал
      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин
      Залиште відгук