Що насправді стоїть за відмовою США використовувати їхню зброю по Росії

США турбує перезавантаження стосунків із Росією

Обмеження, які США та союзники накладають на Україну щодо застосування власної зброї проти Росії, пов'язані не з міфічними побоюваннями ядерної ескалації з боку росіян. Справжня причина – США не хочуть ризикувати майбутнім перезавантаженням відносин із Росією. Тому вони постійно змінюють причину відмови в посиленні допомоги Україні, тримаючи ЗСУ із зав'язаними руками.

Читайте також Як "Слуги"-адепти московського патріархату блокують деколонізацію

Власне, це єдине розумне пояснення того, що відбувається. Чому удари ATACAMS по Криму – це нічого страшного, а по Воронезькій області – це страшна ескалація? Російська влада оголосила Крим "своїм" давно, і, відповідно, удари по Криму не повинні впливати на їхню позицію в інший спосіб, аніж удари по російській території. Але США чомусь вперто малюють цю лінію.

США не хочуть, щоб росіяни на питомо російській території відчували на собі війну, адже це потім може завадити "перезавантаженню" за участі нового російського уряду, який оголосить "перестройку".

Те, що американці постійно тримають у голові "перезавантаження", найбільше заважає організації оборони України. Головний їхній критерій – не те, як дозволити Україні максимально ефективно захистити себе, а те, як би не закрити двері для "відновлення стосунків".

При цьому, щоб стосунки можна було відновлювати, їх треба відновлювати з кимось. Тому питання розпаду російської імперії – "не на часі". Так само як і падіння путінського режиму, бо ніхто не знає до яких наслідків це падіння призведе.

Річ не в страху перед ядерною війною

Про ядерну зброю просто зручно згадувати кожного разу, коли постає питання про допомогу Україні. Це дуже зручне пояснення, яке дозволяє вписати в себе будь-які кроки.

Хоча, якщо уважно подумати над питанням, то кроки, які здійснюють у Вашингтоні, ніяк не можна пояснити страхом ядерної ескалації. Тому що виникає логічне запитання: чому позавчора страшною ескалацією був HIMARS, потім – танк Leopard, потім – ATACMS. Потім виявилося, що ATACMS по території України – це нормально, а по території Росії – вже страшна ескалація. 

Важливо Росіяни анонсували нову ракетну атаку і назвали цілі

Проблема у тому, що "страшна ескалація" була кожного разу. Якщо пригадати усі попередні "деескалаційні" заяви, то ядерна війна мала розпочатися уже від появи в Україні першого 155-міліметрового снаряда. Але чомусь так не сталося.

Просто до ядерної війни усі ці маніпуляції не мають реального стосунку. Очевидно, у Вашингтоні щиро вважають, що завтра виникне потреба знову дружити з Москвою (у форматі, схожому до "друг Білл та друг Борис"), і треба максимально зменшити будь-які причини, які могли б цьому формату завадити.

Вони навіть офіційно показують тих, хто, на їхню думку, мав би стати новим "другом Борисом", старанно тягаючи їх з родинами на зустрічі до Білого дому.

До речі, і в НАТО для України місце не знаходиться, бо у Вашингтоні вважають, що це буде занадто сильна "образа" для росіян, яку варто уникати.

Результати цього всього цирку, звісно, протилежні. Україна знекровлюється, а путінський режим лише укріплюється, закривається і переорієнтовується на Китай. Зрештою, це все одно завершиться глибокою кризою російської імперської системи, але це буде потім.

Можливо, спроби зберегти шанси на "перезавантаження" увійдуть у монографії майбутніх істориків як приклад провальної та абсурдної політичної лінії. Як "замирення" Німеччини перед Другою світовою. Але це буде потім.