15 липня 1975 року з космодрому Байконур запустили радянський корабель “Союз-19”. Сімома годинами пізніше з мису Канаверал, що у штаті Флорида, стартував американський “Аполлон”. Кораблі вперше в історії освоєння Всесвіту повинні були зістикуватися у відкритому космосі. Про виконання надскладного маневру дві наддержави домовилися ще в травні 1972 року.
Місія передбачала кілька ключових етапів. По-перше, потрібно було створити стиковий шлюз, адже “Аполлон” та “Союз” не могли зістикуватися безпосередньо. Саме шлюз враховував особливості конструкції обох кораблів, адже створювалися вони незалежно один від одного.
По-друге, в “Аполлоні” астронавти дихали чистим киснем під зниженим тиском. На “Союзі” підтримувалась атмосфера подібна до земної і за складом, і за тиском. Тож інженери створили установки, які вирівняли мікроклімат на обох кораблях і зробили перехід майже невідчутним.
Розробники впоралися з цими завданнями і через 2 дні після старту, 17 липня “Аполлон” та “Союз” зістикувалися. Об’єднання кораблів відбулось над територією Франції, над містом Мец. “Союз” йшов прямо по курсу, тоді як “Аполлон” виконав кілька маневрів, аби зайняти потрібне положення.
Через стиковий шлюз командири обох екіпажів - Олексій Леонов та Томас Стаффорд потисли один одному руки і довели, що заради високої мети навіть запеклі вороги можуть і повинні об’єднуватися.