А що? Нормальна відповідь за Леніна і Сталіна на Донеччині та Запоріжжі відповідно.
До:
Після:
А потім можна рванути собор святого Юра у Львові, тут на авансцені з’являються греко-католики і динамітом нищать Києво-Печерську Лавру. А потім, аби конфесії не розпинались за Софію Київську – разом тринітротолуолом по головній святині країни. До речі, за рецептами вибухівок – можете звертатись…
Я пишу це не тому, що собороненависник, чи фан Сталіна і нетерплю провідника ОУН (або ж навпаки). Просто наш народ ще не навчився підставляти ліву щоку, коли отримав по правій. А от око за око – зуб за зуб – якраз відповідь лівобережного та правобережного українця.
Можна говорити про мистецьку цінність підірваного та розмальованого пам’ятників Сталіна та Леніна – але повірте, кусок глечика трипільців – теж не надто вражаюче видовище. Втім цей кусок поломаної глини частина нашої історії, як і постаменти Леніна та Бандери. Я не хочу дискутувати про те – що Бандера бажав добра на відміну від Леніна для України, чи навпаки... Просто був час коли на нашій території ставили пам’ятники Іллічу і провіднику ОУН.
Зрештою, якщо мистецької цінності пам’ятників радянської України у давно забутому Цюрупинську, Горлівці, Первомайську немає – пропоную всіх їх зібрати у один музей (і називайте як хочете тоталітаризму, пам’яті героїв, сплюндровувачам держави, героям минулого тощо). А в інший музей можна привезти пальці Чорновола з пам’ятника у Львові (я не мистецтвознавець, але мені здається, що саме пальці далеко не шедевр), Шевченків з кожного другого села, пам’ятники упівцям і т.д.
Зрештою, якщо підриватимуть пам’ятники, кидатимуть у синагоги, доми молитв, церкви, костели коктейлі молотова про велику і неподільну краще забути. Зрештою, є варіант сепаратистський – який, ймовірно, і є вирішенням одвічного схід і захід разом? Але наразі все ж Україна така як є…