Ситуація у світі, якщо розпочнеться криза

Азійські фондові ринки пішли у зростання після п'ятиденного падіння. Суттєво зросли котування Nikei 225, у плюсі були гонконзький Hang Seng, індійський Nifty50, стабілізувалися SE SENSEX і SSE.

До теми Апокаліпсис в економіці скасовується

Проте більшості населення ці цифри нічого не говорять. Для частини ЗМІ, крім оцінок імовірності настання фінансової кризи (а деякі говорять про економічну), решта так само нецікава.

Криза (тут нехай економісти сперечаються, яка саме) справді ймовірна. З багатьох чинників згадайте хоча б COVID-19 із реакцією урядів низки країн у вигляді умовного "заливання грошима". Порожніми грошима, частину з яких поглинув фондовий ринок.

Навіть цей факт може спричинити масштабні проблеми. Проблеми, які безпосередньо позначаться на нас, зокрема й на війні в Україні. Для того щоб зрозуміти, припустимо, що світова фінансова криза (і вона не переросла в економічну) настала, з'являються відразу кілька нових умов.

– Знижуються ціни на сировинні товари. Це означає, з одного боку, зменшення цін на нафту і газ, що впливає на доходи російського бюджету, а отже на здатність вести війну. З іншого боку, падають ціни на зерно та метал (до речі, зерновий ринок уже просідає), що, природно, зменшує доходи українського бюджету.

– Фінансова криза – це режим економії для ключових економік світу. І ось тут неприємне для нас. Пакети фінансової допомоги Україні досить помітні, щоб стати жертвою брежнєвської фрази "Економіка має бути економною" та потрапити під урізання. Важливо відзначити, що це може не торкнутися збройних постачань, принаймні пов'язаних із виробництвом нової техніки. Адже процес стимулювання економіки завдяки розвитку ВПК може здатися нашим партнерам корисним.

– У період економічної нестійкості держави прагнуть вийти з необов'язкових конфліктів, щоб зменшити ризики для власної економіки та політики. Виняток – ситуація, коли суперечності між державами мають принциповий характер і одна зі сторін має якийсь запас міцності. У такому разі є спокуса "дотиснути" опонента – посилити тиск, поки є для цього можливості, а далі домовитись на вигідних для себе умовах.

Отож маємо ситуацію, яка безпосередньо впливає на перебіг війни в Україні. Розглянемо це за ключовими групами зацікавлених країн.

Росія

1. Росія втрачає значну частину нафтогазових доходів. Мовиться не лише про падіння світових цін, а й про бажання "покупців останньої надії" – Китаю та Індії – отримати додаткову знижку на російську сировину.

2. Водночас Росія має певний фінансовий запас, що дає змогу продовжувати війну щонайменше найближчі 2 роки.

3. Чинні технологічні обмеження не дозволяють Росії підтримувати понад рік рівень виробництва військової техніки. Насамперед артилерійських систем та ракет. Зменшення зовнішньоторговельних надходжень природно обмежує можливості імпорту.

4. Водночас падіння цін на вуглеводні робить невигідним постачання в ЄС газу та нафти з низки регіонів. Тобто збільшується "вага голосу" європейських політиків, які виступають за якнайшвидше заморожування війни в Україні з відновленням (нехай частковим) співробітництва з Росією.

Цілком можлива ситуація, за якої у Кремлі, з одного боку, активно вестимуть консультації щодо якнайшвидшого початку мирних переговорів. З іншого боку, використовуючи наявні ресурси, ще більше збільшать тиск на фронті, щоб отримати максимально вигідну позицію на їхньому старті.

Читайте також Іран та велика війна: чому це неможливо зараз

США

  1. У разі фінансової кризи США максимально обмежать масштаби безповоротної економічної допомоги Україні. У питаннях військових постачань продовжать перехід на "кредитну" філософію. Тобто стимулювати розвиток своєї економіки, поставляючи зброю Україні за умови оплати, нехай і відкладеної.
  2. З погляду економічної допомоги Вашингтон активно виступатиме за розширення масштабів передання Україні доходів від заарештованих російських активів. Просто тому, що це безпечно для власної фінансової системи.

Європейський Союз

1. Країни ЄС у разі кризи також перейдуть винятково на "кредитну" логіку надання допомоги Україні. Але тут варто пам'ятати, що військова промисловість Європи натепер має обмежені можливості кратного збільшення виробництва.

2. Про пакети допомоги, аналогічні чеській ініціативі "збору на боєприпаси", найімовірніше можна буде забути щонайменше до виходу з кризи.

3. Економічна допомога від ЄС зменшуватиметься. Тим паче що рішення про її надання схвалюється консенсусом. У період кризи знайдеться достатня кількість європейських держав, які виступатимуть за економію.

4. З іншого боку, алгоритм передачі Україні доходів від заарештованих російських активів працюватиме. Тут логіка аналогічна логіці США – це безпечно.

5. І, нарешті, вже описаний вище процес обговорення можливості повернення Росії на нафтогазовий ринок ЄС.

Китай та Індія

1. Роль цих країн різко зростає, оскільки вони є "покупцями останньої надії" щодо цілої низки товарних позицій. Їхня позиція безпосередньо впливає на здатність Росії продовжувати війну.

2. Другий складник формули – наскільки у Пекіні та Делі вважають продовження війни в Україні загрозою для їхньої торгівлі під час кризи. Можливе різке посилення їхніх "мирних ініціатив".

3. Третій складник – протистояння Китаю та США. Обидві супердержави, найімовірніше, шукатимуть точки дотику та варіанти нормалізації відносин. Адже торгові війни під час кризи – надто дороге заняття.

Рекомендуємо "Врятуйте росіян – скасуйте санкції": як навколо санкцій Заходу з'являється пропаганда

4. Водночас Китай посилюватиме свій тиск на Росію, прагнучи підім'яти російську економіку під китайську і зробити Кремль де-факто залежним від Пекіна. Для США такий сценарій надто ризикований. Тому Вашингтон прагнутиме зупинити процес, зокрема і шляхом заморозки війни в Україні та часткового виведення Росії з-під санкцій. В ідеалі відбудеться повторення політики "ніжок Буша" початку 90-х.

Позиція США щодо мирних переговорів

Таким чином, у Європі може з'явитись достатня кількість прихильників "заморожування" або "завершення гарячої фази" війни в Україні. Зокрема, з вимогами до Києва піти на суттєві компроміси з Москвою. Позиція США щодо мирних переговорів щодо українського питання залежатиме від балансу трьох процесів:

  • продовження війни Росії проти України під час кризи знижує військовий потенціал Росії. Тобто знімає "російську загрозу" для НАТО на певну кількість років. Як наслідок – можна й треба продовжувати військову (але не економічну) допомогу Україні, оскільки це передбачає кредитні лінії, а також стимулює американську економіку і грає на руку американським інтересам у Європі та світі;
  • посилення китайського впливу у Росії є прямою загрозою інтересам США. Війна має бути зупинена раніше, ніж процес "китаїзації" Росії набуде незворотного характеру;
  • китайський трек американської політики. У разі виходу на механізми ефективної взаємодії з КНР завершення війни в Україні може стати можливим, бажаним та вигідним обом сторонам.

Позиції України в умовах кризи

З урахуванням сказаного вище оцінимо позиції України. Отож, в умовах фінансової кризи наша країна опиниться у наступній ситуації.

– Різке посилення тиску Росії на фронті. Можливо, будуть ще інтенсивніші спроби зруйнувати цивільну інфраструктуру.

– Суттєве падіння доходів від зовнішньоекономічної діяльності.

– Кратне зменшення обсягів пакетів безоплатної допомоги. Тобто якщо сьогодні можна говорити про кілька мільярдів доларів на рік, то у випадку розвитку кризи ітиметься в кращому разі про сотні мільйонів.

– Збереження чи збільшення кредитних ліній для придбання озброєнь. Це логічно, адже такі механізми стимулюють промисловість ЄС та США.

– Скорочення обсягів кредитування української економіки (особливо з боку США).

– Збереження чи збільшення надходжень як доходів від заарештованих російських активів.

– Збільшення інтересу Китаю та Індії до подій в Україні та можливостей завершення війни.

– Збільшення тиску з боку низки європейських та американських політиків у питанні якнайшвидшого завершення війни. Зокрема, у форматі, який передбачає поступки Росії. Але у питанні "глибини компромісу" не буде єдиної думки та гри на боці Росії.

Якою буде війна в Україні

Війна набуде характеру останнього ривка з надією, що у противника закінчаться сили. Зовнішні гравці будуть згідні подивитися "останній раунд", від якого, власне, і залежатиме формат майбутніх угод.

При цьому Росія матиме фінансову подушку та можливість мобілізації економіки (з політичними ризиками для Кремля), але водночас і матиме суттєві обмеження у технологіях, зокрема військових. Україна зможе розраховувати на надходження сучасного, технологічно складного обладнання, але буде суттєво обмежена з погляду загального економічного потенціалу. Говорячи простими словами, в одних – люди і гроші на найм людей, але стара зброя, у других – можлива нова зброя, але менше людей і грошей для їх найму.

Цікаво Уперше в історії воєн: Україна придумала, як здалеку насолити ворогу

Такий баланс створює нові межі роботи політичного керівництва країни. Подивіться на основні пункти. Для України залишаються доступними доходи з російських активів. Це плюс. Мінус у тому, що застосовується формула виплат на рахунок "і майбутніх доходів". Тому важливим завданням є спроба домогтися передачі самих активів.

Це дуже складно, оскільки політика та економіка ЄС та США базуються на ключовому принципі – недоторканність власності. Але якщо це вийде, то Україна отримає компенсаційний механізм від зменшення обсягів прямої фінансової допомоги.

Друге найважливіше питання, пов'язане з успішністю першого, – це додаткові гроші на виплати військовим та докорінний перегляд державної інформаційної політики у цій сфері. В умовах економічної кризи для частини населення війна стане і можливістю забезпечити добрий дохід сім'ям. Значить, про це варто говорити. До речі, росіяни активно використовують тему "підйомних" під час укладання договору, і це працює.

Третє завдання – нові підходи до санкційних механізмів. Сьогодні це обмеження російської економіки шляхом самообмежень з боку країн ЄС та США. Але якщо подивитися індекси технологічної складності економік, доступність затребуваних технологій, то з 50 доступних для освоєння технологій у Росії та України збігається понад 30. З 50 найбільш затребуваних технологічних товарів, які можуть експортувати Росія та Україна, збігається понад 35.

У такому разі цілком логічно змінювати підходи до оцінки ефективності санкцій і пріоритету лобіювання їх посилення чи ослаблення. Для нас важливий технологічний розвиток і не лише ослаблення Росії, а й своє посилення. Значить санкції, які стосуються товарів, що збігаються, пріоритетні для нас. Другий рівень – доступні технології.

На цьому фоні змінюється підхід до лобіювання санкцій. Ми говоримо, що бачимо можливі втрати наших європейських та американських партнерів і пропонуємо інвестувати в Україну, щоб разом із ними замінити Росію на зовнішніх ринках. Для нас це технології та зовнішня торгівля. А також ослаблення Росії на час війни. Для наших партнерів – розуміння, де і як вони запрацюють, зокрема компенсувавши втрати від запровадження санкцій.

Період кризи може бути гарною точкою старту для розмови про подібні проєкти. А інвестиції – це, зокрема, гроші на виплати військовим. Є, щоправда, один мінус – в країну, що воює, йти побоюються. Потрібні додаткові стимули. І таким не може бути політика "обскубування гусей".