Чоловіки прощалися з сім'ями, а весь вагон плакав: як було на вокзалі Києва у перші дні війни
Ранок 24 лютого та подальші події залишилися ранами у душах українців. Тоді, на початку повномасштабної війни, раптові удари по містам України змусили почуватися розгубленими. Ніхто не знав, як розвиватимуться події далі, та було лише одне усвідомлення: потрібно врятувати дітей та захищати державу.
У рамках проєкту СВОЇ 24 канал поспілкувався з Яною Дериховською, родом з сьогодні окупованої Херсонської області, яка останні 3 роки жила з донькою у Києві. У перші дні повномасштабної війни вона вирішила евакуюватися на Захід України, тож на власні очі бачила, що відбувалося тоді на вокзалі столиці.
Читайте інтерв'ю повністю "Було страшно зупинитися десь у полі": як Яна із 8-річною донькою евакуювалися з Києва
На наших очах фактично розпадалися сім'ї
Шалені натовпи, величезні черги та потяги, які навіть не з Центрального вокзалу Києва мали відправлятися. Евакуюватися зі столиці було багато охочих, тому, якби з Яною не було б дитини, вона навряд би одразу змогла виїхати з міста.
Те, що ми бачили на вокзалі, не передати словами. Матері з немовлятами заходили в потяги, а чоловіки з ними прощалися. А коли ж вони побачаться знову – ніхто не знає. І весь вагон плаче разом з ними,
– поділилася спогадами жінка.
Паніка, страх і розпач – такі основні настрої були там. На Центральному вокзалі Києва, як і на багатьох інших тоді в Україні, фактично на очах розпадалися сім'ї. Коли відчепили один з вагонів потяга та вивели звідти людей – піднявся крик. Однак всі поставилися з розумінням та "посунулися", щоб ці люди могли виїхати також.
Умови, в яких люди евакуйовувались зі столиці / Фото з особистого архіву Яни
Взаємопідтримка була також у дорозі. На задній план відійшли усі проблеми, які дратували б, якби не війна. Тоді лише однією турботою було, щоб близькі були живими та здоровими.
Ми бачили, що іншим людям взагалі немає на чому сидіти, то повіддавали їм свої валізи, у мене ще каремат був. Донька у мене, звичайно, молодець. "Спати? Спати. Тут? Тут. На карематі, та й вже добре", – якось так вона все це сприймала. Бо я до всього стараюся ставитися з гумором. Живі? І чудово,
– розповіла Яна.
В Івано-Франківську жінці з донькою ночувати довелося на вокзалі / Фото з особистого архіву Яни
Стіни – це не безпека
Сьогодні ситуація уже більш-менш стабілізувалася, багато міст звільнили з-під окупації. Однак Яна рекомендує, якщо ви знаходитеся в окупованому місті або в населених пунктах, розташованих у зоні бойових дій, треба їхати неодмінно. Не варто боятися покинути рідний дім й поїхати у відносно безпечніші регіони.
"Бо щонайменше – це безпека життя. Те, що там якісь стіни є… Вони не врятують. Ракета не запитає тебе, не буде ніякої "співбесіди". Стіни – це не безпека, у цьому випадку це просто стіни", – підкреслила жінка.
Евакуація з небезпечних районів України: останні новини
- У Донецькій ОВА закликають місцевих жителів якнайшвидше евакуюватися з області – ситуація в регіоні дуже напружена. Там підкреслили, що є можливості безплатно перезимувати в більш безпечних регіонах України.
- До жителів регіону біля ЗАЕС із закликом подбати про свою безпеку звернулася й Ірина Верещук, адже проміжки між російськими обстрілами стають дедалі коротшими. Так, унаслідок обстрілів Енергодара 7 вересня вдруге за добу зникло електропостачання по всьому місту.
- Безкоштовні евакуаційні потяги запустили також і для кримчан. Виїхати можна з кількох підконтрольних Україні міст.
- "Евакуацією" українців займається і росія. Однак в Офісі Президента наголосили, що росія може їх використати як живий щит.
Дивіться також – Щемлива історія хлопця з Бородянки: відео