Apple роками використовує технологічний підхід, відомий як "бінінг чипів" або chip binning – процес сортування процесорів після виробництва, який дозволяє компанії не утилізувати кристали з частково несправними компонентами, а адаптувати їх для інших пристроїв. Про це пише 9to5mac.
Дивіться також Ці функції iPhone знають не всі – добірка корисних трюків для iOS 26
Як Apple навчилася заробляти на "дефектних" процесорах?
Новий матеріал The Wall Street Journal свідчить, що ця практика для Apple не просто спосіб мінімізувати втрати, а повноцінна бізнес-стратегія, яка застосовується вже понад півтора десятиліття – ще з часів оригінального iPad та iPhone 4.
Суть методу полягає в тому, що після виробництва не всі чипи повністю відповідають початковим характеристикам. Наприклад, якщо один із графічних ядер працює нестабільно або окремі блоки споживають більше енергії, такий процесор не обов'язково бракують.
Натомість Apple вимикає проблемні компоненти на програмному або апаратному рівні та використовує такий чип у менш вимогливому пристрої.
Чому це вигідно Apple?
Виробництво сучасних процесорів – надзвичайно дорогий і складний процес. Під час виготовлення кремнієвих пластин навіть найменші мікроскопічні дефекти можуть вплинути на працездатність окремих ділянок кристала. Для більшості компаній це означає втрати.
Apple ж використовує такі недосконалі чипи максимально ефективно.
Переваги цього підходу очевидні:
- зростає відсоток придатної продукції;
- зменшуються виробничі втрати;
- знижується собівартість пристроїв;
- компанія може створювати доступніші моделі;
- скорочується потреба у додатковому виробництві.
За оцінками джерел The Wall Street Journal, така стратегія могла принести Apple економію, що вимірюється сотнями мільйонів доларів.
Від MacBook Air до MacBook Neo
Одним із найвідоміших прикладів стала історія з першим MacBook Air на процесорі M1, який Apple представила у 2020 році.
Базова версія ноутбука отримала 7-ядерний графічний процесор, тоді як дорожчі моделі мали повноцінний 8-ядерний GPU.
Це не був окремо спроєктований чип. Насправді Apple використовувала ті самі M1, але з одним деактивованим графічним ядром через виробничі відхилення.
Подібний підхід став основою і для MacBook Neo. За даними джерел, для цього ноутбука Apple використала "забінені" процесори A18 Pro, які спочатку призначалися для iPhone 16 Pro, але мали лише п'ять працездатних графічних ядер із шести.
Ця стратегія виявилася настільки успішною, що попит на MacBook Neo перевищив очікування компанії. Apple навіть довелося замовляти додаткове виробництво таких процесорів після того, як резерви вже відсортованих чипів закінчилися.
Які ще пристрої використовують "обрізані" чипи?
The Wall Street Journal називає ще кілька продуктів, де Apple застосувала аналогічний підхід.
Серед них:
- iPhone SE з процесором A15 Bionic;
- iPad mini з A17 Pro;
- iPhone 16e з A18;
- iPhone 17e з A19;
- iPhone Air з A19 Pro.
Втім список значно ширший.
За словами джерел, ще в епоху чипа A4 Apple використовувала процесори, які споживали надто багато енергії для смартфонів, у приставках Apple TV, де живлення від батареї не було критичним.
Схожа історія була і з чипами S7. Менш енергоефективні екземпляри, які не підходили для Apple Watch, знайшли застосування у другому поколінні HomePod.
Це не дефект, а частина інженерної філософії
На перший погляд може здатися, що Apple продає "браковані" компоненти. Насправді йдеться про давно відпрацьовану практику напівпровідникової індустрії.
Після тестування виробник точно знає, які блоки працюють стабільно, а які не відповідають максимальним характеристикам. Якщо чип відповідає вимогам конкретного пристрою після часткового відключення окремих модулів, він вважається повністю придатним. Для користувача це означає лише незначно нижчу продуктивність у порівнянні зі старшими моделями.
Для Apple – можливість гнучко формувати продуктову лінійку, створювати нові бюджетні пристрої та максимально ефективно використовувати кожен вироблений кристал.
Історія з "бракованими" чипами демонструє, що інженерна ефективність інколи приносить не менше користі, ніж створення принципово нових технологій.