Поцілунки здаються природними, але вчені вже давно помічають дивний факт: цілуються не лише люди. Чимало видів приматів демонструють подібну поведінку, навіть попри відсутність очевидної користі та потенційний ризик передачі хвороб. Щоб зрозуміти, звідки взявся цей жест, дослідники спробували відтворити його еволюційне минуле. Про це повідомляє 24 Канал із посиланням на дослідження, опубліковане в журналі Evolution and Human Behavior

Дивіться також Що насправді вбило мамонтів: дослідження пропонує неочікувану версію подій

Коли примати почали цілуватися і чому це важливо?

Команда проаналізувала дані про поцілунки в сучасних видах мавп і людиноподібних приматів, зокрема шимпанзе, бонобо й орангутанів. Вони змоделювали розвиток цього жесту впродовж еволюції й провели 10 мільйонів симуляцій. Результати показали, що поцілунки могли з’явитися у спільних предків великих людиноподібних мавп приблизно 21,5–16,9 мільйонів років тому, а потім збереглися в більшості сучасних видів.

Перед початком роботи вчені мали визначити, що саме можна вважати поцілунком. Університет Оксфорда пропонує максимально нейтральне формулювання: неагресивний контакт ротом до рота без передачі їжі. Саме така дефініція дозволила порівняти поведінку різних видів.

Авторка дослідження Матильда Бріндл зауважила, що це перше широке еволюційне дослідження поцілунків. За її словами, нові дані показують, наскільки різноманітними є сексуальні та соціальні взаємодії серед наших найближчих родичів.

Співавтор роботи, еволюційний біолог Стюарт Вест, наголосив, що поєднання еволюційних моделей і поведінкових спостережень допомагає вивчати риси, які не можуть зберегтися у викопному матеріалі. Це відкриває шлях до аналізу соціальної поведінки як сучасних, так і давно зниклих видів.

Як пише Gizmodo, результати також свідчать, що поцілунки були притаманні й неандертальцям. Це узгоджується з попередніми даними про обмін слиною та міжвидові контакти між ними та Homo sapiens.

Кетрін Талбот із Флоридського інституту технологій нагадує, що поцілунки далеко не універсальні: вони описані лише у 46% людських культур. Через це дослідники й надалі намагаються з’ясувати, чи є ця дія вродженою еволюційною поведінкою чи культурною традицією.

Водночас автори підкреслюють обмеження свого підходу. Аналіз базується на раніше задокументованих спостереженнях і моделюванні, а не на прямих даних. Інформації щодо видів поза групою великих людиноподібних мавп також бракує, що звужує можливість узагальнення. Крім того, підсумки залежать від заданих параметрів моделі.

Попри це, дослідження пропонує основу для наступних робіт і є першим кроком до стандартизованого опису поцілунків у нелюдських приматів.

Що означає знайдене найдавніше зображення взаємодії людини й тварини?

На доісторичному поселенні, що розташоване над Галілейським морем, археологи знайшли глиняну фігурку, якій приблизно 12 000 років. Ця крихітна скульптура із зображенням жінки, що сидить навпочіпки, з гускою на спині, стала найдавнішим відомим артефактом, що зображає взаємодію людини та тварини.

Автори дослідження розглядають композицію жінки з гускою як приклад символічної інновації наприкінці Епіпалеоліту. Замість рутинної діяльності, фігурка відображає раннє наративне мислення, можливо, пов’язане з анімістичними віруваннями, де люди та тварини сприймалися як взаємопов’язані. Її ритуальний контекст та ретельне виконання вказують на те, що ранні осілі спільноти вже займалися символічною експресією задовго до того, як такі традиції стали звичними в неоліті.