Супутники є частиною програми ADA Space під назвою "Star Compute" та входять до складу "Three-Body Computing Constellation", інформує 24 Канал з посиланням на Space News.
Дивіться також Австралія готується до історичного старту ракети Gilmour Eris, який зробить її космічною країною
Кожен із 12 апаратів оснащений штучним інтелектом з 8 мільярдами параметрів та здатен виконувати 744 тераоперацій на секунду (TOPS). Загалом мережа забезпечує потужність у 5 петаоперацій на секунду (POPS), що суттєво перевищує, наприклад, 40 TOPS, необхідних для роботи Microsoft Copilot на персональному комп'ютері.
Згідно з планами уряду Китаю, кінцева мета – створити мережу з тисяч супутників, здатну досягти потужності в 1000 POPS.
Технічні можливості та наукові завдання
Супутники зв'язуються між собою за допомогою лазерів зі швидкістю до 100 Гбіт/с і мають спільне сховище даних обсягом 30 терабайт. Запущені апарати також несуть наукове обладнання, включаючи детектор поляризації рентгенівського випромінювання для виявлення космічних явищ, таких як гамма-спалахи.
Окрім цього, супутники здатні створювати 3D-цифрові двійники для використання у сферах екстреного реагування, геймінгу та туризму.
Переваги космічного суперкомп'ютера
Переваги космічного суперкомп'ютера не обмежуються лише швидшою передачею даних. Традиційні супутникові передачі мають обмежену пропускну здатність, і менш ніж 10% даних досягає Землі через обмежені можливості наземних станцій.
Крім того, космічні дата-центри можуть використовувати сонячну енергію та відводити тепло у відкритий космос, що знижує енергоспоживання та вуглецевий слід.
Астроном і історик космосу з Гарвардського університету Джонатан Макдавелл заявив, що подібні проєкти можуть реалізувати й у США та Європі.