Чому комета 41P раптово "перевернулася"?
Йдеться про комету 41P/Tuttle-Giacobini-Kresak. Об'єкти родини Юпітера, такі як цей, мають період обертання навколо Сонця менш як 20 років. Вони отримали свою назву, оскільки сильно залежать від гравітаційного впливу газового гіганта. Вважається, що 41P потрапила на нинішню орбіту близько 1 500 років тому після тісного зближення з Юпітером і може лишатися на ній приблизно 10 000 років, пише Phys.org.
Дивіться також Побачимо навіть удень: нещодавно відкрита комета вже скоро засяє у небі
У квітні 2017 року комета досягла перигелію – точки найближчого підходу до Сонця. Саме тоді астрономи зафіксували різке уповільнення її обертання. Період повного оберту збільшився більш ніж удвічі – з приблизно 20 годин до 53 годин упродовж лише двох місяців.
Найпростішим поясненням стали реактивні сили, спричинені нерівномірним викидом газу з ядра. Коли лід сублімує, струмені газу діють як мікродвигуни, створюючи крутний момент.
Після квітня комета зникла з поля зору до грудня 2017 року. Лише нещодавно детальний аналіз зображень космічного телескопа Hubble Space Telescope дозволив астроному Девіду Джуїтту знову оцінити її стан. За допомогою фотометрії він уточнив розміри ядра – близько 500 метрів – та повторно визначив період обертання.
Результат виявився несподіваним: у грудні 2017 року комета вже оберталася швидше – її період становив 14,4 години, йдеться в дослідженні, опублікованому на arXiv. Ба більше, в період між квітнем і груднем вона спершу повністю зупинилася, а потім почала крутитися у зворотному напрямку. За оцінками, момент "нульової" швидкості припав приблизно на червень 2017 року.
Два однакові зображення комети 41P. Праворуч підкреслено контурами кому та напрямок обертання (S) / Фото arXiv
- Попри драматичність події, причина може бути доволі простою – невеликий розмір ядра. Малий об'єкт легше піддається впливу реактивних сил від струменів газу.
- Втім, існують альтернативні пояснення. Можливо, нинішній рівень активності є нетипово високим і згодом зменшиться.
- Або ж комета колись була значно більшою – діаметром до одного кілометра – і поступово втратила масу через сублімацію та фрагментацію.
Дослідження також зафіксувало зменшення активної частки поверхні – з приблизно 2,4 у 2001 році до 0,14 у 2017 році. Це свідчить про еволюцію поверхні та виснаження летких речовин.
Найбільш тривожний висновок стосується майбутнього комети. Хоча її орбітальне життя оцінюється у близько 10 000 років, нестабільність обертання може призвести до руйнування вже протягом приблизно 25 років. Надмірне прискорення створює ризик ротаційного розпаду – коли відцентрові сили перевищують міцність матеріалу ядра.
Наступний перигелій 41P очікується у 2028 році. Нові спостереження дадуть змогу перевірити, чи триває нестабільність її обертання, та чи справді цей крижаний уламок перебуває на межі руйнування.