Археологи з Університету Йорка дійшли висновку, що Мохенджо-Даро – найбільше місто цивілізації Інду, якому близько 4 тисяч років, розвивалося зовсім не так, як більшість відомих давніх держав. Замість того щоб із накопиченням багатства збільшувався розрив між заможними й бідними, місто ставало дедалі рівноправнішим. Про це пише Sciencedaily.
Дивіться також Сортування більше не потрібне: пластикове сміття тепер легко перетворюють на водневе паливо
Чому Мохенджо-Даро стало винятком серед давніх цивілізацій?
Традиційно історики вважали, що зі зростанням перших міст неминуче посилювалася соціальна нерівність. Коли невеликі землеробські поселення перетворювалися на великі міські центри, влада та багатство концентрувалися в руках царів, жерців та інших представників еліти. Саме вони контролювали ресурси, тоді як розрив між найбагатшими й найбіднішими постійно збільшувався. Однак аналіз Мохенджо-Даро показав іншу картину.
Дослідники проаналізували архівні археологічні матеріали та порівняли площу житлових будинків у різні періоди існування міста. Саме розміри осель стали одним із головних показників майнової нерівності.
Виявилося, що в міру розвитку міста різниця між найбільшими та найменшими будинками поступово скорочувалася. До останнього етапу існування Мохенджо-Даро рівень майнової нерівності наблизився до показників перших землеробських поселень, які традиційно вважаються значно більш рівноправними.
Автор дослідження доктор Адам Грін із кафедри археології та кафедри довкілля і географії Університету Йорка зазначив:
"Архівні дані про давнє місто показують, що в міру його розвитку різниця між найбільшими та найменшими будинками скорочувалася. Насправді наприкінці існування цього величезного міського центру майнова нерівність знизилася до рівня, характерного для перших землеробських поселень."
За словами вченого, це різко контрастує з іншими цивілізаціями того часу.
"Поки стародавні єгиптяни будували піраміди для своїх богів-царів, а греки зводили величезні палаци в Кноссі, мешканці цивілізації Інду створювали щось зовсім інше."
Замість палаців – дороги та каналізація
На відміну від багатьох інших давніх держав, Мохенджо-Даро майже не залишило монументальних споруд, присвячених правителям чи релігійній еліті. Археологи не знайшли тут царських палаців, розкішних гробниць із золотими скарбами або величезних статуй володарів.
Натомість місто активно вкладало ресурси в інфраструктуру, якою користувалися всі його мешканці. Археологи виявили добре сплановані вулиці, складну систему цегляних водовідвідних каналів і продуману міську забудову.
Доктор Грін пояснює:
Замість гробниць, наповнених золотом, і величезних храмів Мохенджо-Даро створювало складні цегляні дренажні системи та впорядковану мережу вулиць. Замість того щоб усі переваги суспільства накопичувалися в руках невеликої еліти, міські блага були широко доступні звичайним домогосподарствам.
Торгівля без монополії еліти
Ще одним важливим доказом дослідники називають індські печатки, які використовувалися під час торгівлі та ведення господарської діяльності.
У більшості інших стародавніх цивілізацій подібні предмети зазвичай концентрувалися в адміністративних або палацових комплексах. Натомість у Мохенджо-Даро археологи регулярно знаходять їх у звичайних будинках.
Це може свідчити, що торгівля й економічна діяльність не перебували під контролем одного правителя чи вузького кола можновладців. Крім того, у всій цивілізації Інду використовувалася стандартизована система мір і ваги, яка, на думку авторів роботи, сприяла більш чесній торгівлі та однаковим правилам для всіх учасників обміну.
Який висновок зробили вчені?
Дослідники вважають, що Мохенджо-Даро демонструє альтернативний шлях розвитку великих міст. На їхню думку, високий рівень технологічного розвитку, економічна продуктивність і масштабне міське життя не обов'язково потребують концентрації влади та багатства в руках невеликої групи людей.
Доктор Адам Грін наголошує:
Мохенджо-Даро часто відоме тим, чого в ньому немає – палаців царів, багатих гробниць чи статуй правителів. Але саме те, що в ньому є, має величезне значення.
Він також звернув увагу на ще одну закономірність:
"У період, коли нерівність, імовірно, була найнижчою, продуктивність, схоже, зростала. Це ставить під сумнів уявлення про те, що для процвітання необхідно зосереджувати владу ухвалення рішень у руках небагатьох."
На думку авторів дослідження, досвід цивілізації Інду може бути актуальним і сьогодні. Він демонструє, що велике урбанізоване суспільство здатне залишатися одночасно інноваційним, продуктивним і відносно рівноправним, а справедливіший розподіл ресурсів міг бути одним із чинників довготривалого процвітання цього міста.