Деталі відкриття
Дослідники знайшли їх під час вивчення відкладень на дні Тірренського моря, поблизу узбережжя Італії, поруч з великим підводним вулканом. Попередні дослідження геонебезпек у цьому районі з використанням кернів осадових порід і візуалізації показали, що під океаном щось приховано, але роздільна здатність була недостатньо високою, щоб побачити мегапласт цієї структури, розповів журналіста автор дослідження Дерек Сойєр, доцент кафедри наук про Землю в Університеті штату Огайо.
Дивіться також Ісландія оголосила надзвичайний стан через неминуче виверження вулкана
У новому дослідженні, опублікованому 10 серпня, Сойєр і його колеги прибули на це місце, щоб створити зображення шарів осадових порід з вищою роздільною здатністю. Вони виявили послідовність чотирьох мегаструктур товщиною від 10 до 25 метрів, кожна з яких розділена окремими шарами осадових порід. Це свідчить про певну періодичність: спочатку виверження магми, потім спокійний період з відкладеннями мулу, піску та рештків тварин. Далі нове виверження й застигання шару породи, новий період спокою, і так далі.
Команда проаналізувала відому вулканічну активність у регіоні, щоб визначити джерело нашарувань. Регіон, де утворилися шари, є надзвичайно активним у вулканічному плані – він представлений зокрема супервулканом Кампі Флегрей, який нещодавно почав проявляти деяку активність.
Учені кажуть, що найстаріше нашарування утворилося саме внаслідок виверження вулкана Кампі Флегрей 39 000 років тому. Це було одне з найбільших відомих вивержень в історії Землі. Другий шар, можливо, належить до цього ж самого виверження, оскільки відстань осаду між ними становить усього 1 метр, що вказує на відносно короткий проміжок часу між цими двома подіями. Останній пласт був відкладений іншим, менш енергійним вибухом цього вулкана.
Загалом виверження відбувалися приблизно кожні 10 000-15 000 років. Втім, вчені уточнюють дати, щоб отримати більш точну картину циклу і потенційних ризиків на майбутнє. Сойєр каже, що ці терміни є не настільки стійкими та постійними, як нам би хотілося. Але якщо припустити, що цього разу цикл збереже свою тривалість, що до наступного виверження нам ще мінімум 2 000 років.