Скарби у скелях Брайт-Енджел
Під час дослідження формації Брайт-Енджел робот проаналізував два камені, що отримали назви Cheyava Falls та Apollo Temple. Аналіз підтвердив наявність макромолекулярного вуглецю (MMC) – складної мережі атомів, яка часто зустрічається в земних породах та метеоритах. Цей тип вуглецю вважають одним із хімічних "цеглинок", необхідних для виникнення життя, йдеться в дослідженні, яке з'явилося в Science Advances.
Фахівці зазначають, що вуглець знайшли у дрібнозернистих осадових породах, які утворилися мільярди років тому, коли вода та осад стікали річковим каналом у кратер Єзеро. Цікаво, що органічний матеріал зафіксували як у первинних мінералах, так і в карбонатах та сульфатах, що сформувалися пізніше під впливом води. Це вказує на те, що органіку могло занести або законсервувати протягом кількох різних етапів геологічної історії планети.
Хоча точний механізм формування макромолекулярного вуглецю, знайденого в алевролітах Брайт-Енджел, залишається невідомим, це все ж одне з найбільш захопливих відкриттів на сьогодні,
– прокоментувала наукова співробітниця Інституту планетології Ешлі Мерфі.
Виживання в екстремальних умовах
Найбільш вражаючим фактом є те, що ці сполуки виявили лише за кілька мікрон під поверхнею скелі – це шар, тонший за аркуш паперу. Це наймілкіше залягання органіки, яке коли-небудь фіксували на Марсі. Зазвичай поверхня планети є смертельною для складних молекул через жорстку радіацію, сонячне світло та активні хімічні речовини, які швидко їх руйнують.
Науковці припускають, що органічний матеріал або виявився надзвичайно стійким до деградації, або його захистили навколишні мінерали, як-от глина чи багатий на залізо марсіанський ґрунт. Попри те, що знахідка не є прямим доказом існування марсіанських мікробів у минулому, вона значно розширює "мапу" потенційної придатності планети для життя.
Це надихає щодо придатності Марса для життя. Це вказує на те, що мільярди років тому органіка могла бути не просто локальним явищем, а широко розповсюдженою в давніх озерах і річках планети,
– додала Ешлі Мерфі.
Раніше подібні сполуки знаходив марсохід Curiosity у кратері Гейл, проте нове місце виявлення розташоване на відстані понад 3500 кілометрів від попереднього. Така географія свідчить про глобальні масштаби присутності вуглецю в давнину.
Для того, щоб остаточно з'ясувати походження цього вуглецю – чи був він результатом біологічних процесів, чи виник внаслідок геологічних явищ – науковцям потрібно дослідити ці зразки у надчутливих лабораторіях на Землі.
Perseverance уже зібрав керни породи, які NASA сподівається доправити на нашу планету в межах майбутніх місій. Лише після детального аналізу з високою роздільною здатністю дослідники зможуть сказати, чи маємо ми справу з рештками древнього марсіанського життя.