Це випаровування діє як реактивний двигун, змінюючи їхні траєкторії непередбачуваним чином і становлячи потенційну загрозу для Землі, повідомляє 24 Канал з посиланням на NASA.
А тим часом Не пропустіть один із найкращих метеорних дощів року: коли та як дивитися
Перші докази існування темної комети з'явилися в березні 2016 року, коли астероїд 2003 RM продемонстрував незвичну поведінку. Траєкторія астероїда змістилася більше, ніж очікувалося, і це відхилення не можна було пояснити виключно ефектом Ярковського – явищем, спричиненим нерівномірним нагріванням поверхні астероїда.
Зазвичай такі зміни траєкторії приписують кометам, які виділяють гази, що створюють невелику тягу. Однак 2003 RM не мав жодних ознак хвоста, що робило його не схожим на звичайний астероїд.
Коли ви бачите таке відхилення в поведінці небесного об'єкта, це зазвичай означає, що це комета, з поверхні якої виділяються летючі речовини, що надають їй невелику тягу. Але як би ми не старалися, ми не змогли виявити жодних ознак хвоста комети. Вона виглядала як будь-який інший астероїд – просто світна точка,
– пояснив Давіде Фарноккіа, дослідник з Лабораторії реактивного руху NASA в Південній Каліфорнії.
Зв'язок з міжзоряним гостем Оумуамуа
Інтерес до 2003 RM відродився у 2017 році з появою Оумуамуа (1I/2017 U1), першого відомого міжзоряного об'єкта, який пройшов через нашу Сонячну систему. Як і 2003 RM, Оумуамуа демонстрував незвичайне прискорення при наближенні до Сонця, але не мав видимого хвоста.
Деякі вчені припускають, що на поверхні об'єкта міг бути заморожений молекулярний водень, який сублімувався, надаючи додаткового прискорення. Подібність між поведінкою Оумуамуа і 2003 RM спонукала дослідників уважніше придивитися до інших аномальних об'єктів Сонячної системи.
Народження нового класу: Темні комети
До 2023 року астрономи виявили сім об'єктів у Сонячній системі, які демонстрували кометну поведінку без видимих хвостів. Маючи достатньо прикладів, щоб сформувати закономірність, наукова спільнота створила нову категорію для цих об'єктів, назвавши їх "темними кометами".
Після відкриття ще семи таких об'єктів вчені провели глибший аналіз їхніх орбіт і відбивної здатності, зрештою розділивши темні комети на два основні класи.
- Великі темні комети з витягнутими орбітами
- Ці об'єкти досягають сотні метрів і більше в діаметрі.
- Їхні орбіти сильно витягнуті, нагадуючи орбіти комет родини Юпітера.
- Малі темні комети з круговими орбітами
- Ці об'єкти менші за розміром – до кількох десятків метрів у діаметрі.
- Їхні орбіти більш колові, вони лежать всередині орбіт внутрішніх планет – Меркурія, Венери, Землі та Марса.
Потенційні загрози та наукове значення
Темні комети становлять особливий інтерес для вчених, оскільки вони, можливо, відіграли певну роль у доставці на Землю молекул, необхідних для життя. Вважається, що їхні леткі сполуки, які вивільняються під час зближень із Сонцем, сприяли занесенню органічних матеріалів на нашу планету.
Однак ці об'єкти також становлять потенційну загрозу для Землі. Відсутність видимого хвоста ускладнює їх виявлення, а непередбачувані траєкторії збільшують ризик несподіваних зустрічей. Хоча менші темні комети навряд чи спричинять масштабні руйнування, більші можуть становити значну небезпеку.
Дивіться також Між Марсом і Юпітером знайшли нову крижану комету: чому ця подія така особлива
Щоб зменшити ці ризики, вчені працюють над вдосконаленням методів виявлення і відстеження темних комет. Утримання цих невловимих об'єктів на радарах розглядається як вирішальний крок у захисті Землі від потенційних зіткнень.
Наразі дослідники продовжують аналізувати властивості темних комет, щоб краще зрозуміти їхню поведінку та походження. Оскільки 14 таких об'єктів вже ідентифіковано і класифіковано, астрономи очікують, що в майбутньому їх буде знайдено більше, що ще більше поглибить наше розуміння цих прихованих мандрівників Сонячної системи.