Про системне використання супутникового зв'язку на ударних апаратах розповіла спільнота InformNapalm. Журналісти наголошують, що такий підхід значно підвищує ефективність терористичних атак на цивільну та енергетичну інфраструктуру України.
Дивіться також За крок від катастрофи: китайський супутник пролетів небезпечно близько до апарата Starlink
Які саме дрони "прокачують" старлінком?
Починаючи з 2024 року, окупанти почали інтегрувати термінали Starlink у свої повітряні системи для передачі даних у реальному часі та збільшення дальності атак.
На сьогодні супутникове обладнання зафіксоване на декількох типах БпЛА:
- далекобійних дронах-камікадзе Shahed (Герань) із радіусом дії до 2000 кілометрів,
- тактичних апаратах "Молнія" (50 – 60 кілометрів),
- та дронах BM-35, що долають до 500 кілометрів.
Дрони які Росія спорядила старлінками:
Дрони Shahed, "Молнія" та ВМ-35 / Фото з ресурсу ГУР War Sanctions
Варто додати, що саме ВМ-35 активно застосовувалися під час ударів по Дніпру та Одесі у січні 2026 року. Тактичні дрони зі Starlink Mini з кінця 2025 року використовує російський підрозділ "Рубікон".
Росія масштабує рішення
Масштабування технології підтверджує розслідування західних журналістів видання Der Spiegel, які посилаються на дані аналітиків ISW, моніторинг експертів із радіоелектронної боротьби, а також на інформацію від ГУР МОУ. Втім це далеко не новина, адже Росія активно масштабує будь-які вдалі для них рішення.
Але де ж Росія бере обладнання для масштабування такого рішення, якщо вона під жорсткими санкціями?
Як працюють схеми прихованого імпорту?
Оскільки офіційних постачань до Росії немає, ворог використовує вже перевірений та робочий, на жаль, інструмент – схеми паралельного імпорту через треті країни. Термінали активують через іноземні акаунти та легалізують за допомогою фіктивних декларацій. Зокрема, зафіксовано маршрути через ОАЕ до Киргизстану, звідки обладнання потрапляє до Росії.
Фіктивні декларації та схеми допомагають Росії отримати старлінки та інше обладнання / Фото InformNapalm
Ключовим елементом маскування є маніпуляція митною класифікацією. У документах Starlink часто позначають як "роутери та адаптери" або використовують код HS 87089900, що відповідає звичайним автозапчастинам. Така стратегія дозволяє накопичувати партії техніки для військових потреб, уникаючи уваги органів, які повинні контролювати ввезення таких товарів.
Але як із цим боротися?
І хоч російські схеми напрацьовані та ефективні, вони не залишаються непоміченими. Для розв'язання цієї проблеми можна вжити заходів і журналісти InformNapalm рекомендують наступні рішення:
- Встановити жорсткий контроль за експортом супутникового обладнання до країн-транзитерів.
- Провести повний аудит терміналів, поставлених у хаби реекспорту, та ідентифікувати їх фактичних власників.
- Запровадити технічні блокування з боку компанії SpaceX для пристроїв, що працюють у зоні бойових дій з боку агресора.
- Налагодити координацію між митниками та виробниками для викриття вантажів, замаскованих під запчастини.
Варто також додати, що супутниковий зв'язок на ворожих дронах перестав бути цивільною технологією. Відтак Starlink вже давно перетворився на інструмент війни проти мирного населення. Сама компанія Ілона Маска, на жаль, не йде назустріч. Вона неодноразово посилалася на неможливість визначення та вимкнення окремих терміналів, хоча технічно це реалізувати можливо – було б бажання.
Росія готує власний Starlink
Хоч і з відставанням та чисельними перенесеннями, однак Росія не стоїть на місці й готується розвинути на орбіті Землі власний аналог Starlink. На щастя, поки що справи у них йдуть кепсько. Нещодавно там перенесли запуск супутників "Рассвєт" посилаючись на проблеми з виробництвом сателітів.
Втім фінансування проєкту становить понад 5,5 мільярда доларів, а на орбіті наразі розгорнуто лише шість супутників. В рамках цього проєкту Росія наразі страждає через низькі темпи просування та велику залежність від іноземних компонентів й технологій.