П'ята історія – про Кочубеївську громаду на Херсонщині
До повномасштабного вторгнення в Кочубеївській громаді жило близько 3 тисяч людей. Після тимчасової окупації та бойових дій залишилося 1 800. Частина людей евакуювалася й не змогла повернутись. Але громада відбудовується, і Олена Сидорчук, яка очолює відділ ЦНАП, знає про це не з довідок – вона народилася й живе тут усе життя. Люди, з якими вона працює щодня, – не абстрактні заявники. Це сусіди, знайомі, часто родичі знайомих.
Олена працює в органах місцевого самоврядування з 2019 року. Коли громаду звільнили з окупації, першим завданням було відновити доступ до державних реєстрів. Саме тоді стало зрозуміло: цифровізація – це вже не про комфорт чи модний тренд. Це умова того, чи буде працювати влада взагалі. Завдяки електронним реєстрам і хмарним рішенням зв'язок людини з державою вдалося відновити навіть у найкризовіших умовах.
Сьогодні активних бойових дій на території громади немає, але повітряні тривоги, загроза ракетних ударів і атак безпілотників лишаються частиною щоденного життя. Люди приходять до ЦНАП із важливими життєвими питаннями, і громада працює безперервно.
Мабуть, найважче пояснити тим, хто не знає, що таке окупація, наскільки цінними стають найпростіші, буденні речі. Можливість вільно отримати довідку, оформити документи чи просто знати, що двері ЦНАП відчинені – для наших жителів це відчуття стабільності і довіри до держави,
– каже Олена.
За останні два роки в громаді змінився сам підхід до роботи. Замість оцінювати себе кількістю прийнятих заяв, команда ЦНАП почала орієнтуватись на комфорт людини. З'явився шеринг документів через Дія.QR – більше не потрібно збирати паперові копії, якщо дані вже є в реєстрах. Мешканці можуть отримати консультацію ще до візиту в ЦНАП, тож приходять уже підготовленими.
Для маломобільних жителів і людей з віддалених старостатів запрацювало пересувне робоче місце адміністратора: замість того, щоб людина похилого віку шукала транспорт і їхала в центр громади, адміністратор із ноутбуком сам приїжджає додому.
Громада також почала системно вимірювати рівень задоволеності відвідувачів через зворотний зв'язок – щоб рішення спиралися на реальні потреби людей, а не лише на внутрішнє бачення процесів. У щоденній роботі з'явилися нейромережі: вони допомагають орієнтуватись у нормативній базі, готувати роз'яснювальні матеріали і аналізувати дані, звільняючи час для живого спілкування з людьми.
До CDTO Campus Олена прийшла з бажанням робити свою роботу краще. Після окупації стало зрозуміло: щоб рухатись далі, потрібні нові знання і системність, а не інтуїтивні рішення. Навчання дало можливість побачити досвід інших громад і зрозуміти, які практики можна адаптувати під власні умови.
Наступний орієнтир для громади – цифровізація житлово-комунальних послуг: електронний облік, онлайн-оплата, автоматичні сповіщення про аварії, дистанційне замовлення послуг. Паралельно залишається завдання підвищувати цифрову грамотність населення, бо будь-який сервіс працює тільки тоді, коли люди вміють ним користуватися.
Колезі з іншої громади Олена сказала б так: CDTO Campus – це не суха теорія і не цифра заради цифри. Це можливість вийти за межі звичних шаблонів, отримати інструменти, які реально працюють, і побачити, як колеги по всій країні долають схожі виклики.
"Це навчання змінює мислення: ти починаєш бачити в цифрових технологіях не додаткове навантаження, а важіль, який спрощує щоденну роботу і робить життя людей трохи простішим".