Після падіння гігантського астероїда на території сучасного півострова Юкатан близько 75% видів на Землі зникли. Серед них традиційно називали й амонітів – морських молюсків зі спіральними мушлями, споріднених із сучасними кальмарами та восьминогами. Їхні характерні скам'янілості давно вважали символом крейдового періоду, що завершився разом із динозаврами. Про це розповідає 24 Канал із посиланням на Phys.org.
Дивіться також Міжзоряна комета 3I/ATLAS здивувала вчених своїм хвостом – що в ньому особливого
Що показали скам'янілості на межі епох?
Втім, нова робота, опублікована в журналі Scientific Reports, пропонує іншу картину. Команда під керівництвом професора Марціна Махальського з Польської академії наук дослідила амонітів, знайдених у крейдяних відкладеннях Стевнс-Клінт у Данії. Ця 15-кілометрова прибережна скеля є об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО і чітко демонструє геологічний шар, що відповідає межі K–Pg.
У палеонтології положення скам'янілостей у породі має вирішальне значення. Вони можуть належати часу утворення шару або бути так званими "зомбі-фосиліями", які еродували зі старіших порід і повторно потрапили в молодші відкладення. Амоніти, знайдені вище межі K–Pg, теоретично могли свідчити про їхнє існування вже в даніанському віці – найпершому етапі палеогену.
Щоб перевірити цю гіпотезу, дослідники застосували мікрофаціальний аналіз. За допомогою мікроскопів вони порівняли осад усередині мушель амонітів із навколишніми шарами порід. Виявилося, що мул у мушлях містить велику кількість спікул губок, характерних саме для даніанських вапняків. Натомість майже не було мшанок, які зазвичай трапляються у крейдяній крейді, але рідкісні в палеогенових відкладах.
Таке поєднання ознак свідчить, що амоніти не були повторно занесеними рештками, а справді жили й плавали в морях уже після масового вимирання. Це означає, що вони пережили початковий удар астероїда і певний час існували в зміненій екосистемі.
Однак ці висновки породжують нові запитання. Раніші дослідження припускали, що окремі популяції амонітів могли зберігатися до 68 тисяч років після катастрофи. Якщо сам астероїд не став для них миттєво фатальним, то що саме зрештою призвело до їхнього остаточного зникнення?
Автори дослідження визнають, що відповідь на це питання ще належить знайти. За їхніми словами, отримані результати підтверджують виживання амонітів у даніанський період і відкривають новий напрям для вивчення причин, які врешті-решт поклали край існуванню цих давніх морських істот.