У своєму інтерв'ю "Радіо Свобода" Михайло Епштейн розповів, що настрої в сучасній Росії незрозуміло агресивні. Це простежується навіть на рівні мови та державної риторки: від "мочити в сортирі" до "дебіли, бл*...".
Для цього навіть термін придумали – "танаталізація" від слова танатос, потяг до смерті за Фройдом. Паради на 9 травня все виразніше перетворюються на паради смерті, а георгіївськими стрічками прикрашається навіть реклама стрип-клубів.
Ядерна війна – це вже не страшно. Якщо в пізньорадянські роки популярна була пісня на слова Євтушенко "Чи хочуть росіяни війни?", то тепер багато хто з радістю скаже: так, хочуть війни, ми хочемо війни. Питання в тому, чому народ, в останні 15 років скуштувавши більш-менш спокійного, заможного життя, раптом зажадав смертельної битви, в якій йому не вижити, як, втім, і іншим народам, якщо мова йде про ядерну війну,
– розповів він.
За словами Епштейна, відбувається катастрофічна девальвація слів та сенсу, міфи стають важливішими для народу, аніж факти.
А зараз незрозуміло, для чого перемагати й що ми можемо дати світові, навіть його завоювавши. Вже видно: коли перемагає Росія, в підкорених країнах все занепадає. Усюди дух мертвущого гніту, все живе під підозрою. Виходить, перемога нічого не принесе і ніяких проблем не вирішить, а потрібна помста, щоб інші не сміли жити яскравіше, вільніше за нас. Сенс не в тому, щоб перемогти, а в тому, щоб занурити в пітьму весь цей святковий, ошатний, багатий, життєлюбний і нескінченно чужий західний світ. Ми готові піти в небуття, але при цьому все одно заберемо вас з собою, навіть якщо ви зруйнуєте нашу країну ... Про цю систему автоматичної помсти "мертва рука" люблять говорити російські записні публіцисти в зомбоящик. Важкозрозумілий комплекс нелюбові до життя, недовіри до життя, нерозуміння життя,
– додав він.