Олег Лишега "Старе золото"
Збірка есеїв Олега Лишеги вже давно мала б вийти. Як і інша цьогорічна книжка Олега — "Прощальний поцілунок Елли Фіцджеральд". Але обидві книжки вийшли вже після смерті автора. Річ у тім, що Лишега хотів довести їх до ідеалу.
Під обкладинкою зібрано вибрані філософічні тексти про літературу та просто світ довкола. Філігранний, нестандартний, виключно авторський стиль письма, нетипова літературознавча розвідка "близьких" Олегові митців, елітарність мови — одна з найважливіших книжок року, одна з останніх книжок автора.
Володимир Єрмоленко "Далекі близькі"
Єрмоленко радше філософ, аніж письменник, але стиль його письма може позмагатися з "професійними" авторами. У "Далеких близьких" Володимир писав про письменників та мислителів, близьких саме йому як філософу, але компанія зібралася досить різношерста: Ролан Барт та Сьюзен Зонтаґ, Ромен Гарі та Жан-Жак Руссо.
"Далекі/близькі" виписані з душею, тут навіть не пахне стандартними шкільними напівбіографіями. Персонажі у фокусі показані з найнесподіваніших сторін. Відверті та для когось, мабуть, шокуючі факти, деталі, які розкривають внутрішній світ цих діячів культури, — книжка не має своєї вагової категорії та підійде чи не будь-якому читачу.
Юрій Винничук "Аптекар"
Нова книжка сучасного класика вийшла під Форум видавців у Львові і чітко зайняла свою нішу. Ідеально виписаний гостросюжетний роман з не такими вже й несподіваними поворотами сюжету, тим не менше, тримає до кінця оповіді: Венеція, а згодом і Львів XVII століття як історична площина сюжету, химерна та містична історія, вдало збалансований коктейль різноманітних жанрів та стилів. Винничук написав ще один сильний та міцний роман. Надзвичайно якісна масова література: і комедія, і драма, і містика, і кохання — все на місці.
Макс Кідрук "Бот: Ґуаякільський парадокс"
Ще один феномен сучасної літератури: продовження першого українського технотрилера про майбутнє, в якому спеціально виведені нанороботи перетворюють людей в агресивних та безжалісних вбивць.
Цей роман — абсолютно пригодницька література у купі з науковою фантастикою, є чимось новим для типової української белетристики. Класичне продовження, в якому головному герою, переживши події першої книжки, доведеться зіткнутися з новою загрозою і відправитись до Еквадору з компанією різношерстих друзів. Другий роман лише закріпив успіх першого, який став бестселером 2012-го року.
Олексій Чупа "Акваріум"
Новий роман надзвичайно плідного останніми роками Олексія Чупи може зачепитися асоціаціями за Чехова, Кафку, Ґолдінґа та деякі жорстокі романи-антиутопії. Можна навіть згадати експериментальні фільми жахів, в яких певний "конструктор" грається з людьми, з їхньою психологією, як з рефлексами піддослідних мишок.
Так і тут: алегорична історія про зменшених людей, які живуть в акваріумі під егідою такого собі деміурга-господаря, який і накидає цим напівістоткам ідеї, думки та світогляди. Не треба бути ерудитом, аби злегка простежити алюзії на сучасний стан українського суспільства.
Василь Стус "Небо. Кручі. Провалля. Вода"
Стус — "знаний" український поет: як мінімум тим, що входить у шкільну програму. Але на переконання сучасних письменників, увійти в шкільну програму — це те саме, що й вмерти. Тож і Стус, насправді, без шкільного пафосу, геніальний, але несправедливо забутий сучасністю український поет-шістдесятник.
Хоча виданих книжок Стуса достатньо, на відмінну від ще більш забутих побратимів, "Видавництво Старого Лева" вирішило зробити таке собі "концептуальне вибране" з творчої спадщини Стуса. Збірка розбита на 4 розділи відповідно до періодів творчості.
the ukrainians
Унікальний український проект, який знайшов для себе подвійне втілення. Сайт the ukrainians запрацював весною 2014-го року і його суть — показати українців як талановитих та успішних людей, розвіяти образ нещасної заплаканої жертви у вишиванці серед поля.
Щотижня на сайті публікують розмови з простими та непересічними українцями водночас, які добилися свого і своїм ж таки прикладом показують, що саме може стати необхідним чинником для успіху.
Книжка ж — паперове втілення ідеї: під однією обкладинкою зібрано 20 інтерв’ю з тими людьми, яких ви можете зустріти в сусідньому магазині і не впізнати, бо ззовні вони такі ж самі українці, як і всі інші.
Любов Якимчук "Абрикоси Донбасу"
Творчість Якимчук вже давно визнана українським літературним процесом. Але тільки цього року під однією доволі товстою обкладинкою вийшли давно відомі вірші. В основному вони про відірваний від адекватного життя Донбас, усвідомлення та переусвідомлення феномену Майдану. Не чужі авторці й теми любові та стосунків між людьми.
Лесь Подерв’янський "Африка, сни"
Класик, який, певно, ніколи не увійде в шкільні антології, хіба реформа нашої освіти виявиться напрочуд несподіваною. Проте, відтепер усі контркультурні п’єси та інші художні твори передовсім художника Подерв`янського можна придбати у вигляді книжки, а не лише прослухати в інтернеті.
Майже що архетипні ситуації, діалоги та персонажі пострадянської повсякденності, яких і досі можна зустрінути на вулицях рідного міста, здається, ніколи не постаріють та не втратять актуальності. Якщо подумати, що це дуже двозначно: і сумно, і радісно водночас.
Андрій Бачинський "140 децибелів тиші"
Бачинський взявся за невдячну справу — спробував написати для підлітків. Адже більшість тинейджерів взагалі не читає, а читаюча молодь чудово собі порається з класикою.
Але автор принаймні намагається говорити з підлітком на серйозні теми, хоча й надзвичайно неживою, цензурною мовою. Але важливий сам факт підняття таких гостросоціальних і недитячих тем: сирітство, жорстокість довколишнього світу, усвідомлення своєї вічної покаліченості. Головний герой втратив батьків, а також слух і голос. Вже тільки за такий ризик слід віддати авторові належне.
Усі підсумки року у нашому спецпроекті
Автор: Даниїл Задорожний