Чому? Тому що мало користі лікуватися у медика, зараженого усіма можливими хворобами. Так само вельми непрактично звертатися по справедливість до представника Феміди, просякнутого гнилизною корупції.

Адже те, що майже будь-яке рішення в українських судах – від значного до дрібного – вирішується за "мзду", думаю, ні в кого не викликає сумнівів. Але й це ще півбіди. Знайти методи впливу на суддю, котрий бере хабарі, виконує політичні замовлення, покриває злочинців і саджає невинних, практично неможливо.

Припустимо, Ви – громадян «Ікс», котрого образив суддя "Ігрек". Образив, скажімо, тим, що натякнув на «примусову доброчинність» на користь своєї безрозмірної кишені. Якими будуть Ваші дії в цьому випадку? Гадаєте, що запустити маховик розслідування щодо нечистоплотного представника Феміди буде просто? Я вже мовчу про різну вагу та різні важелі впливу, котрі мають "Ікс" та "Ігрек".

За "Ігреком" як стіна стоятиме вся бюрократична, пов’язана спільними інтересами і спільною "взаємодопомогою" суддівська система. За "Іксом" – тільки його власна воля, час, нерви і романтичне бажання домогтися справедливості. Однак річ ще у тому, що сам механізм притягнення судді до відповідальності є до ідіотичності заплутаним та не придатним для експлуатації.

Судіть самі. Перевірку дій судді запускає Вища рада юстиції. Однак простий смертний просто так туди не потрапить. Вища рада юстиції починає діяти за поданням народних депутатів України, Уповноваженого з прав людини, місцевих органів влади тощо. Отож, нашому дорогому "Іксу" для початку слід заручитися підтримкою, наприклад, свого депутата – хоч місцевого, хоч народного. Якщо цей депутат вправно бомбардуватиме ВРЮ своїми зверненнями, справа може зрушити з мертвої точки.

(А може й не зрушити – тут все залежатиме від політичної кон’юнктури. Бо скільки б разів вся опозиційна частина депутатського корпусу не зверталася у часи Януковича з приводу судді Кірєєва, це мало би нульовий ефект. Власне, у лютому 2014-го, коли вже тривала Революція гідності, ВРЮ відмовлялася вивчати подання щодо Кірєєва. Юного Родіона навпаки заохочували та штовхали вгору по кар’єрній драбині).

Але припустимо, що політична погода на дворі дивовижним чином співпала з добрим гумором членів Вищої Ради юстиції, котрі прокинулися з наміром зробити цей світ кращим та чистішим. Отож, ВРЮ розглядає подання і доходить висновку, що суддя «Ігрек» таки дійсно порушив присягу, а громадянин "Ікс" у даній справі – постраждала сторона.

Відтак ВРЮ має направити всю цю "історію хвороби" до Верховної Ради України, аби "долю "Ігрека" вирішували вже там. Зауважу на берегах, що за діями самої ВРЮ фактично відсутній будь-який контроль. Вища рада юстиції може ухвалити рішення як на користь нахабного зажерливого судді, так і проти нього. І їй за це, грубо кажучи, нічого не буде.

Йдемо далі. Отож, справа судді "Ігрек" вже у Верховній Раді. Парламент призначає суддів на пожиттєве виконання ними їхніх обов’язків, парламент же і позбавляє їх повноважень. Формально питання щодо того чи іншого судді має спочатку вивчити профільний комітет парламенту, хоча це не обов’язково, адже висновки комітету носять рекомендаційний характер.

Так чи інакше, уявимо собі, що це питання навіть вдалося включити до порядку денного поточної сесії. Відтак справа – за малим: знайти у Раді більшість голосів, яка дозволить позбавити "Ігрека" звання судді, а отже, й суддівської недоторканності.

Як саме голосуватимуть депутати, залежатиме знову таки від актуальних політичних потреб. Або від "міжсобойних договорянків". Тобто "фракція імені такого-то" пропонуватиме "фракції імені такої-то": ви нам голову цього судді, а ми вам – голоси за закон чи за призначення чиновника, чи за що-небудь подібне іще.

Але згадаймо, з чого усе починалося. З того, що образили маленького (у соціальному значенні цього слова) громадянина «Ікс». То ж невже одна парламентська фракція буде ламати списи з іншою фракцією (з котрою псувати стосунки зовсім невигідно, бо завтра спільними зусиллями доведеться дерибанити бюджет абощо) задля якогось ницього "Ікса"? Звісно, що ні.

І все ж припустимо неймовірне. Сталося диво, і депутати покарали того, хто заслуговував на покарання. Суддя "Ігрек" більше не суддя. Він вже не користується низкою пільг, не має права на охорону, на недоторканність свого житла і своєї власної персони. Тільки тепер (і ніяк не раніше) за нього може "братися" прокуратура. Адже вимагання хабара – справа кримінальна і самим лише складанням повноваженням все не обмежиться.

А тепер – увага! – питання. Скільки разів встигне суддя "Ігрек" скритися з поля зору, втекти за кордон, зачувши довкола себе незрозумілі рухи? Правильна відповідь: рівно мільйон разів. Саме так і зробили суддя Отрош і суддя Кірєєв, лишивши прокуратурі на «розкачку» досить багато часу. Отрош, кажуть, бачили, в Криму. Ба навіть не просто бачили, а вітали із отриманням "жирної" посади на території окупованого півострову.

Десь там, можливо, знаходиться і Кірєєв. Цілком ймовірно, що колишня голова Печерського суду Інна Отрош працевлаштувала колишнього суддю цього ж суду Родіона Кірєєва поблизу себе. А от суддя Сергій Вовк нікуди й не думав тікати. На відміну від "прогульників" Отрош і Кірєєва він і досі ходить на роботу, у Печерський суд, де він колись засудив до ув’язнення Юрія Луценка.

Якби механізм звільнення суддів не був таким ускладненим, якби перепоною на шляху до притягнення їх до відповідальності не стояв суддівський імунітет, ще півроку тому і Отрош, і Кірєєв, і Вовк, і інші служителі Феміди, яких неодноразово ловили на нечесній грі, були би вже на лаві підсудних.

Але цього не зроблено. Судді в Україні, як і раніше, недосяжні для будь-якого слідства та покарання. Царина правосуддя лишається однією з найбільш закритих і убезпечених від зовнішнього впливу систем. Її давно пора «провітрити», причому "провітрити" радикально, не бавлячись у жодні люстрації.

Кожному судді-хабарнику слід гарантувати затишне місце у тюремній камері з правом писати мемуари, аби решта замислилася над вчинками та їхніми можливими наслідками. Тільки тоді родіони кірєєви боятимуться не тільки революцій, а й виклику до суду, де вони з господарів ситуації перетворюватимуться на звичайних обвинувачених.

Бо найкраща профілактика злочину – це віра у невідворотність покарання за нього.

Читайте також: Поза очі. Тепер – в судах України