Як українки гадали на Покрову в давнину / Magnific
Покрова в українській традиції була не лише великим церковним святом, а й особливим днем для незаміжніх дівчат. Вони просили Богородицю про шлюб, молилися про хорошого чоловіка, а в деяких місцевостях намагалися навіть побачити майбутнього судженого уві сні.
Свято Покрови Пресвятої Богородиці здавна було пов’язане з одруженням, адже саме від цього свята в традиційному календарі починався осінній весільний період. Тож незаміжні дівчата зверталися до Богородиці з проханням послати їм добру пару.
Українські етнографи наводять записи з українських традицій, де дівчата вранці йшли до церкви та просили Богородицю про судженого. В одному з варіантів вони зверталися: "Свята Покрово, покрий мені голову. Сякий-такий аби був, аби хліба роздобув". Або ще був вислів: "Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою".
Суджений мав прийти уві сні
На Покрову дівчата намагалися побачити майбутнього нареченого уві сні. Для цього ввечері вони їли щось солоне, а потім зверталися до Покрови з проханням прислати судженого з водою, щоб він дав напитися.
Існували також інші варіанти такого ворожіння. Під подушку, наприклад, клали гребінець й просили судженого прийти уві сні та розчесати волосся. Вранці дівчата мали згадати, яким був суджений. Якщо він не наснився, то вважалося, що цього року дівчина не вийде заміж.
Обряд з дверима
У деяких українських місцевостях на Покрову дівочі надії на заміжжя буквально "відчиняли" – разом із дверима власної хати. Вранці мати з донькою навстіж відчиняли двері хати та ворота, промовляючи, що роблять це "аби свати заходили".
На Полтавщині та в інших місцевостях центральної України був пов’язаний із цим ще один звичай: мати з донькою діставали з комори підготовлені для майбутнього весілля рушники та перебирали їх, примовляючи: "На рушнику стати, рушником сватів пов’язати".
Ворожіння "Що потрапить до рук"
Були й більш загадкові способи дізнатися, яким може бути майбутній чоловік. В одному з описів покровських ворожінь дівчина готувала пшеничну кашу, а ввечері відходила на певну відстань від воріт і висипала трохи каші на землю.
Після цього вона намагалася навмання щось узяти із землі. Те, що першим потрапляло до рук, мало символічно підказати, ким буде її майбутній чоловік: земля означала хлібороба, тріска або паличка – теслю, а папірець – людину, пов’язану з грамотою, тобто книжника.
На Покрову також уважно слідкували за погодою, щоб за певними прикметами дізнатися, якою буде зима.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter