Трагічна історія гетьмана, який зміг об'єднати українські землі

Поділ України на Лівобережну і Правобережну

Розмови про поділ України на східну і західну виникли не на порожньому місці. Їхнє коріння глибоке, і безглуздо стверджувати, що вони зовсім позбавлені сенсу. З моменту коли ці землі, понад 350 років тому, скажімо так, юридично поділили між собою наші добрі сусіди, українці замість того, щоб асимілюватися чи прийняти роль молодших братів інших народів, постійно прагнули об'єднання у власній державі. Це складний, скрипучий процес, який насправді, триває і досі. А от розпочався він у ту ж мить, коли Україну практично рівненько поділили по Дніпру.

Зверніть увагу! Як український військовий геній "втер носа" московській армії

1667 рік, 10 років після смерті Богдана Хмельницького. Створену ним державу таки роздирають навпіл Московське царство і польська Річ Посполита. Дві країни, що увесь цей час воювали за спадщину Хмельницького підписали Андрусівське перемир'я, яким і закріпили поділ України.

Поділ України на Лівобережну і Правобережну

До цього моменту що в однієї, що в іншої корони не бракувало прихильників серед козацької старшини і недавніх соратників Богдана. От тільки одні сподівалися об'єднати землі Гетьманщини під протекцією московитів, а інші відповідно – поляків. Коли ж ті несподівано змогли домовитися між собою, з обох боків Дніпра вибухнули повстання, що мали на меті об'єднання цих земель. І головна дійова особа цього періоду – Петро Дорошенко.

Об'єднання українських земель

Є відома українська приказка "Від Богдана до Івана не було гетьмана". Мовляв між Хмельницьким і Мазепою в Україні не було сильного лідера. Так от Дорошенко, якщо і не був фігурою масштабу цих двох, то бодай підібрався найближче. А все тому, що саме йому вдалося хоч і не надовго та все ж об'єднати українські землі і проголосити себе гетьманом обох сторін Дніпра. При цьому назвати Петра Дорошенка дійсно успішним політиком все ж не вдасться.

Петро Дорошенко

Воювати одразу проти Речі Посполитої і Москви у той час українці могли було лише за одним сценарієм – домовитися із третім сусідом – Кримським ханством, а через нього із Османською імперією. Власне цим шляхом Дорошенко пішов і спочатку усе навіть не погано вдавалося. Він зумів закріпити свою владу на Правобережжі, добитися визнання Річчю Посполитою, та навіть встиг провести кілька хороших реформ.

Невдачі Дорошенка

Після цього ризикнув піти в похід і на Лівобережну Україну, підконтрольну Москві. Там ціла детективна історія з убивством місцевого гетьмана Івана Брюховецького, не то за ініціативи Дорошенка, не то без неї. Так чи інакше Петро Дорофійович довго не затримався на лівому березі, де наче і залишив свого представника Дем'яна Многогрішного, та Москва дуже швидко повернула собі контроль.

На захід від Дніпра усе стало теж не так райдужно. Багато козаків не могли пробачити Дорошенкові союз із Османами, які з одного боку наче допомогли відкинути війська Речі Посполитої, а з іншого робили в Україні, що хотіли – палили церкви, руйнували цілі міста, масово заганяли людей у рабство і при цьому вимагали платити данину.

Читайте також: Жити і померти так, щоб про тебе співали – правила життя Байди Вишневецького

В підсумку гетьман опинився в ситуації, де він втратив практичну будь-яку підтримку козацтва, населення і недавніх союзників. Він зрікся булави та примусово-добровільно доживав віку у російському місті В'ятка – нині Кіров. Чому ми узагалі вирішили розповісти про людину чия політика відверто провалилася, та лише погіршила становище українських земель у період красномовно названий руїною? Тому що сама ідея і шлях до неї іноді можуть бути важливішими за результат. Без людей на кшталт Петра Дорошенка, які вірили в можливість єдиної України і намагалися, хай навіть безуспішно, цього добитися, у 1991 році виходити і Радянського Союзу просто не було б кому.