Зустрічі Трампа із Зеленським та Сі, вибори в Росії та мобілізація: що зміниться вже у вересні

Від початку великої війни українці багато разів чули про черговий "вирішальний" період, протягом якого щось має радикально змінитися. У 2025 році такі періоди були, наприклад, у січні-лютому (перші місяці другого терміну Трампа), у серпні-вересні (після зустрічі Трампа з Путіним в Анкориджі), у листопаді (тиск на Київ для підписання мирної угоди на тлі скандалів з Енергоатомом). Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Вирішальний вересень (знову)

Нехай до найважливішого – закінчення активної фази бойових дій – сторони навіть не наблизилися, характер війни все ж надзвичайно швидко змінюється. А здатність України адаптуватися до змін залежить в тому числі від зовнішньополітичної ситуації, готовності наших партнерів продовжувати допомагати нам і тиснути на Росію.

Вересень 2026 року почався з відновлення активних дипломатичних дій, вже вкотре ініційованих Вашингтоном. Хоча ми майже нічого не дізналися про результати місії Віткоффа-Кушнера, сторони вже пообіцяли продовження "мирних" зусиль. Ба більше, друга половина місяця буде насиченою на події: 81 сесія Генасамблеї ООН у Нью-Йорку, імовірна зустріч Трампа й Сі Цзіньпіна, а також вибори у Держдуму Росії. Про можливий вплив цих подій ми нині поговоримо.

Як допомогти Трампу з виборами

Активізацію мирних зусиль з боку Вашингтона часто пов'язують з бажанням Трампа досягнути хоч якоїсь зовнішньополітичної "перемоги" напередодні проміжних виборів до Конгресу в листопаді. Однак тема російсько-української війни на сьогодні майже ніяк не впливає на електоральні настрої американців. 

У нещодавньому дослідженні від Pew Research лише 4% опитаних назвали зовнішню політику чинником своїх виборчих симпатій. Набагато більше їх хвилюють економічні проблеми, міграція, урядові реформи тощо. Навіть прорив у мирних переговорах навряд чи якісно змінить перспективи республіканців на виборах.

Хай там як, Трампу вочевидь набридло займатися неслухняними іранцями, тож він на певний час вирішив звернути увагу на війну, яку свого часу обіцяв закінчити за 24 години. За результатами поїздок Віткоффа і Кушнера ми почули лише про те, що американці представили сторонам "нові ідеї, підходи та елементи, які зараз обговорюються у межах дипломатичного процесу", як висловився речник МЗС Георгій Тихий.

8 вересня Трамп поговорив телефоном з Путіним, після чого вчергове заявив про нібито готовність російського диктатора укласти угоду, і що для цього потрібна згода Зеленського. Проте усі подібні розмови, урочисті прийоми посланців миру, заяви про готовність до миру й так далі свідчать лише про бажання сторін підтримувати взаємно доброзичливий діалог з Вашингтоном, але аж ніяк не про намір йти на будь-які поступки в переговорах.

Для України черговий раунд задобрювання господаря Білого дому має відбутися з 22 по 28 вересня, коли у Нью-Йорку пройдуть заходи 81 сесії Генеральної Асамблеї ООН. МЗС підтвердило, що зустріч президентів України і США планується, але не розкрило деталей з безпекових міркувань. Володимир Зеленський теж говорив про можливу зустріч з Трампом, а також про намір організувати тристоронню зустріч України, США та РФ. Нагадаємо, у такому форматі сторони без помітних результатів зустрічалися в січні в ОАЕ.

Позаяк Москва абсолютно не бажає говорити про зупинку бойових дій по лінії зіткнення, тема мирних переговорів у Нью-Йорку буде не більше, ніж символічною. Пріоритетними для Зеленського мають стати напрямки безпекової співпраці зі США, зокрема посилення української протиракетної оборони (постачання перехоплювачів, продовження перемовин про ліцензію на виробництво ракет Patriot), поглиблення співпраці в галузі обміну розвідданими та розширення механізму PURL, за яким європейці купують для нас американську зброю.

Під час зустрічі з Трампом українці обов'язково повинні підіймати теми, що безпосередньо стосуються майбутніх виборів до Конгресу. Головна серед них – війна проти Ірану, через яку ціни на нафту тримаються стабільно на високому рівні (знову понад 100 доларів за барель з 9 вересня), штовхаючи вгору ціни на пальне у США. 

Один із чинників, що спонукає Іран відмовлятися від мирної угоди – стабільний потік допомоги з боку Росії. Через Каспійське море (так званий "Каспійський експрес") росіяни, наприклад, допомогли іранцям відновити близько 60% арсеналу дронів після активних бойових дій у березні-квітні цього року.

Відповідно, посилення тиску на Росію є вигідним і для нас, і для американців. Для України особливо важливим є ухвалення закону Грема-Блюменталя щодо санкцій проти країн, які продовжують купувати російські енергоносії. Затримки з його ухваленням пов'язують з намаганням США продовжувати грати роль нейтрального посередника між Україною й Росією, однак Білому дому вже давно варто було зрозуміти, що у Кремлі лише сміються з їхніх недолугих спроб.

Китай і мобілізація в Держдуму

Будь-які мирні ініціативи щодо Росії не мають сенсу без участі Китаю, зважаючи на тотальну економічну й технологічну залежність росіян від свого головного партнера. Тож нам може бути вигідно, щоб одразу після зустрічі із Зеленським Трамп зустрівся з товаришем Сі. Трамп нещодавно сказав, що така зустріч може відбутися 24 вересня, але офіційних планів озвучено не було.

Тема використання Китаю в якості важеля проти Росії останнім часом відверто зайшла в глухий кут. Позаяк Пекін повністю влаштовує підсанкційний статус росіян (що полегшує йому економічний визиск Росії), він фактично відсторонився від будь-яких мирних процесів щодо російсько-української війни. Активність Китаю є надзвичайно низькою навіть на нібито критичному для нього близькосхідному напрямку (оскільки через Ормузьку протоку проходила значна частка його енергетичного імпорту). Тож якщо українцям і варто сподіватися на допомогу Сі, то тільки в контексті безперервності потоку товарів, зокрема дешевих компонентів для БпЛА.

Усі описані вище події стануться після виборів у російську Держдуму, що пройдуть з 18 по 20 вересня. Президент Зеленський уже неодноразово заявляв про намір росіян після цих виборів оголосити новий етап мобілізації з метою набрати до армії мінімум 300 тисяч солдат (додатково до тих приблизно 30 тисяч, що підписують контракти щомісяця). 

Українські спецслужби вже тривалий час наводять факти ознак підготовки до розширення мобілізаційних заходів агресора, проте досі невідомо, в якій формі й у які терміни вони будуть реалізовані (якщо взагалі будуть). Якщо ж Кремль таки вирішить піти на такий крок відкрито, це ознаменує повний провал мирних зусиль Вашингтона, які й без того були малоефективними.

Нескінченна гра

Відколи фронт російсько-української війни відносно стабілізувався на поточних рубежах, будь-які мирні зусилля зводяться до фундаментальної розбіжності у баченні сторін (про це вони послідовно говорять на публіку). Якщо для України максимумом є зупинка по лінії фронту, то Росія готова про щось говорити тільки в разі повного виходу Сил оборони України з Донецької і Луганської областей (звісно, не обіцяючи, що цим усе обмежиться).

Відповідно, реальність мирних ініціатив протягом наступних місяців зводиться лише до часткових домовленостей на зразок можливого взаємного розблокування Чорного моря або так званого енергетичного перемир'я.

Як і в попередні "вирішальні" періоди, вересень 2026 має бути використаний Україною з максимальною користю для зміцнення свого воєнно-економічного потенціалу та послаблення аналогічного потенціалу ворога. Нехай це може здаватися нескінченною грою, але ми змушені брати в ній участь, щоб гарантувати збереження української державності.