Більше того, архітектори так званої судової реформи від Адміністрації Президента Порошенка напочатку залучили до роботи активну частину суспільства, щоб мати можливість прикритись громадянським суспільством, як фіговим листочком, а потім цинічно і нахабно просто послали подалі, щойно його представники почали вимагати виконання обіцяної реформи і вказувати на її саботаж.
Читайте також: Чому Служба безпеки України перетворилася на "ланцюгового пса" Президента
І йдеться не тільки про майже драматичні події навколо формування нового Верховного суду, до якого в результаті "оновлення" пожиттєво вже призначили і суддів Майдану, і суддів, які порушували права людини, і суддів зі статками незрозумілого походження. На тому етапі і суддівські органи, і президент були зацікавлені у створенні красивої картинки, щоб було чим пафосно звітуватись перед українським народом та вводити в оману як проактивну частину українського суспільства, так і міжнародних партнерів. Тому частина людей з-поза системи туди все-таки потрапила.
Петро Порошенко
Але мова про те, що відбулось одразу після і продовжується зараз, саме цієї миті, поки ви збираєтесь на роботу, обідаєте чи відпочиваєте перед телевізором після важкого робочого дня.
Якщо ви пропустили, то коротко нагадаю, що відбувалось протягом останніх півроку. Наприкінці 2017-го, щойно президент Порошенко підписав указ про призначення суддів Верховного суду, потис усім руки, святково попозував перед камерами, а ЗМІ офіційно повідомили про початок роботи Верховного суду, ВККС фактично заблокувала участь громадськості у процесі кваліфікаційного оцінювання усіх решти суддів в Україні.
Кваліфікаційне оцінювання — це по суті перевірка судді на здатність здійснювати правосуддя. Один із способів очистити судову систему. Ці перевірки проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) за цілою низкою критеріїв: рівень знань у сфері права, уміння та навички проводити судові засідання, кількість і якість розглянутих справ, участь у різноманітних заходах з підвищення фахового рівня, морально-психологічні якості та загальні здібності і ще три аркуші показників. Але особливим і ключовою надією для громадян був так званий "критерій доброчесності", для перевірки за яким в межах судової реформи було створено Громадську раду доброченості (ГРД).
За законом цей громадський орган збирає, перевіряє та аналізує інформацію про суддів чи кандидатів в суддів, і якщо є відповідні підстави, дає негативний висновок — по суті "червону картку" для призначення судді на посаду.
Читайте також: "Юрію, для вас ми перепишемо закон": як владним кланам вдається зберігати контроль над ГПУ
Саме ГРД аналізувала і оприлюднювала всі ті дані про "недоброчесних" суддів, які претендували на посади у Верховному суді, створюючи проблеми для суддівських органів і президента, які, очевидно, збирались по-тихому призначити всіх своїх в новий-старий Верховний суд. І будемо до кінця точними: частину таки призначили, просто проігнорувавши негативні висновки. Однак завдяки тому величезному масиву даних, який було оброблено членами ГРД, це не залишилось непоміченим і допомогло багатьом відкрити очі на те, що насправді відбувається, а саме — збереження на ключових місцях суддів Януковича.
Президент-втікач Віктор Янукович
І зробила це у спосіб, який, напевно, позичила у сумнозвісного НАЗК, одного з новостворених та, на жаль, політично залежних органів в Україні. 29 грудня 2017, саме під новорічну ялиночку, там прийняли чи то таємне, чи то фейкове рішення про внесення змін до свого регламенту, про яке стало відомо лише за місяць, коли воно з місячним запізненням було оприлюднено на сайті. Ці зміни були внесені без елементарного обговорення з ГРД, але більше того – вони суперечать Конституції і законодавству, а іноді і здоровому глузду.
Наприклад, ВККС чомусь вирішила, що може самостійно, без жодних погоджень з ГРД, визначати, що, коли і як робити, хоча такого поноваження в них немає. Зокрема, визначила вимоги до змісту висновку, без дотримання яких залишила за собою право висновок не розглядати, хоча це є їхній законодавчий обов'язок; передбачила обов'язок ГРД ознайомити суддю або кандидата зі своєю інформацією без можливості отримання контактних даних судді, що робить вимогу невиконуваною; ускладнила і бюрократизувала участь представників ГРД в засіданнях комісії, поклавши на них обов'язки не передбачені законом; передбачила своє право не розглядати висновок, якщо він надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, але не передбачила свого обов'язку попереджати про такі засідання завчасно.
Читайте також: Як зберігається контроль над єдиним органом законодавчої влади – парламентом
Внесення таких змін суперечить не тільки законам, але й Конституції, яка визначає один дуже важливий принцип: державні органи і посадові особи зобов'язані діяти лише у спосіб, передбачений Конституцією і законами. Іншими словами: заборонено все, що прямо не дозволено. Однак ВККС чомусь вирішила, що це їх не стосується. Так би мовити, судова влада по-новому, яка взяла на озброєння найкращі практики попередників.
Адвокат Віталій Титич, який також є членом ГРД, ще у лютому 2018 подав позов до Верховного Суду про незаконність та протиправність змін до Регламенту ВККС. Однак суд, вже кілька місяців затягує розгляд справи. Більше того, той самий суд, яким так пишається і хизується президент, порушує прямі вимоги законодавства, введені безпосередньо судовою реформою, і допомагає ВККС приховати від суспільства цей процес.
А тим часом графік співбесід перетворили на конвеєр, де співбесіди з кандидатами можуть тривати по 6 хвилин. Окрім очевидного питання про якість таких співбесід, такі рішення і дії явно спрямовані на перешкоджання участі громадськості в процесі.
Саме це в результаті і призвело до оголошення ГРД про свій вихід з процесу у березні 2018 року ГРД. Громадськими активістами, адвокатами і правниками одразу було висунуто вимоги скасувати внесені зміни, встановити адекватних графік проведення співбесід, а до того часу — зупинити процес кваліфоцінювання. Вирішити цю проблему закликали на всіх рівнях: від громадян до керівництва парламенту і міжнародних партнерів. Однак суддівський орган це не зупинило! Менше ніж за два місяці ВККС провела оцінювання близько тисячі суддів, без участі громадськості у непрозорий спосіб.
На думку Комісії, на початок травня лише 17 суддів, це менш ніж 2,5%, не відповідали займаній посаді. Вибірковий аналіз ГРД показує, що серед тих суддів, рекомендовані до призначення можуть бути і судді Майдану, і судді з недостовірними даними в деклараціях, і ті, через рішення яких Україна з кишень платників податків компенсує мільйони гривень на підставі рішення ЄСПЛ, і навіть суддя, якого Комісія під час конкурсу до Верховного Суду спочатку визнала недоброчесним, а на переатестації думку змінила.
ВККС
Всі вони, за результатами оцінювання, можуть бути призначені суддями довічно і отримуватимуть щомісячну зарплату у 100 тисяч гривень — з наших з вами кишень. Чи можливі були б всі ці дії без патронату Адміністрації Президента та особистого контролю президента Порошенка, який був ініціатором відповідних законопроектів і вже записав так звану суддіву реформу до своїх досягнень? Звичайно, що ні.
Причина, через яку в судовій реформі було на законодавчому рівні прописано безпосередню участь громадськості у кваліфікаційному оцінюванні — це неспроможність судової влади до оновлення. Там, де судді одного готові покривати, громадськість викривала і вказувала на те, що назвали "недоброчесністю": від майна незрозумілого походження або недостовірних даних в декларації, ухвалення політично мотивованих рішень, ухвалення свавільних рішень про заборону мирних зібрань, наприклад, під час подій Євромайдану, до неетичної поведінки та затягування справ і відмови від їх розгляду.
Не все із цього може бути підтверджено рішеннями відповідних органів, наприклад, кримінальними провадженнями, судовими викроками, результатами перевірки декларацій, дисциплінарними стягненнями і так далі. Більше того, наявність таких рішень в умовах тотальної кругової поруки і корупції скоріше виняток, ніж правило — а як, якщо правохоронці, державні службовці і судді пов'язані між собою і захищають одне одного.
Це ж і є система, від якої ми реформою мали позбутись. І саме тому, що судді не здатні це зробити самостійно, законом і було передбачено створення громадського органу, ні від кого з них не залежного, який допоміг би очистити судову систему від суддів, в незалежності, неупередженості, чесності, непідкупності, компетентності яких є обґрунтовані сумніви. Бо інакше неможливо відновити довіру громадян до судової системи, оновити суддівський корпус відповідно до суспільних очікувань, посилити авторитет судової гілки влади, тобто досягнути мети закону, яким було закладено основи реформи. Однак замість очищення реформу перетворили на бутафорію, яка намертво цементує залежну судову систему, а відтак і відсутність правосуддя.
Читайте також: Реванш "регіоналів": навіщо Порошенко тримає в судах кадри Януковича
Щоби виправити те, у що перетворили судову реформу, її, очевидно, треба буде запускати заново. Цього не треба боятись — повноцінна, а не бутафорна реформа коштуватиме нам значно менше, ніж довічне утримання корупціонерів. Притомний парламент і президент цілком можуть це зробити — так, як це відбувалось в багатьох інших країнах. Але для цього потрібно, щоби ви зробили свідомий вибір, коли обиратимете своїх представників у владі наступного разу. І там, у владі, не може бути місця тим, хто багато років просто міняється місцями, зберігаючи клептократичну систему для задоволення власних інтересів. Як казав легендарний лідер Чехії Вацлав Гавел: «Краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу».