Негативні ціни: звідки беруться і що означають


Низькі ціни на нафту у світі / Фото колаж

Пандемія коронавірусу та нафтова війна між РФ та саудитами вже створили ідеальний шторм для нафтової галузі. Продовжується подвійний шок з боку попиту та пропозиції – нафту виробляють все більше, але її купують все менше.

Причина Ціни на нафту різко зросли майже на 50%

Тримати нафту нерозпроданою довго можна, але скоро буде нема де: великі порти та супертанкери – дорого, наземні сховища, термінали – майже заповнені. Щодо величезних танкерів, то 20% його складу можуть стати водними складами (але й це не вирішить проблему повністю). Прогноз такий, що у квітні 6 мільйонам барелів (а у травні – 7 мільйонам) нафти в день буде натурально "нікуди піти", якщо країни не "прикрутять крани".

Щоб позбутися товару, фірми змушені або доплачувати за самовивіз або скорочувати видобуток аж до повної зупинки. Такого, запевняють ринкові аналітики, не ставалося з 1998 року. Наразі, за оцінками ринку, десь 900 тисяч барелів залишаються в землі (а реальна цифра, скоріш за все, набагато вища). Старі, не такі продуктивні "нафтові колодязі" будуть закриватися першими.

Коли ціна на нафту стає від'ємною Поки ціни тримаються в дуже низькому діапазоні 20 – 30 доларів США. Іноді вони навіть падають нижче нуля, тобто стають негативними. Зазвичай це стається, коли пропозиція набагато випереджає попит, а можливості зберігання та транспортування вичерпані чи перевищують ціну продажу одного бареля.

Не пощастить і нафтопереробним заводам: через масову зупинку транспорту, їх продукція наразі мало кому потрібна. Можливо, тимчасово і влітку – восени світ почне повертатися до нормального життя. Але до того часу деякі компанії зникнуть назавжди.

​А що за океаном Світова криза 2020: що таке сланцева нафта і чому вона важлива

Більше того, колапс може настати в тих країнах, які повністю або більшою мірою залежать від експорту нафти. Саудівська Аравія сама може серйозно постраждати від розв'язання війни з Росією за долю нафтового ринку. Хоча насправді ціль Ер-Ріяда – це навіть не Москва, а знищення шельфової індустрії свого головного союзника – Сполучених Штатів. Щоправда, тут слід зважати на одну деталь: саудити розділяють безпековий союз та свою власну енергетичну політику.


Перетягування нафти між шельфом США та ОПЕК / Фото малюнок

І шельф Америки серйозно заважав ОПЕК (де Королівство головує) підіймати ціни на нафту. А у саудитів та ОАЕ, до прикладу, дуже висока планка виконання бюджету – ціна бареля туди закладається приблизно 60 – 80 доларів США. Росія може обійтися й горизонтом у 40 – 50 доларів, хоча запасу міцності там менше через вплив на волатильний курс рубля.

Останній приклад – російська марка нафти Urals обвалилася до неприйнятних 13 доларів за барель. А експортна ціна пару останніх днів взагалі ходить з від’ємним цінником, а першим був сорт з Вайомінгу. Головний світовий сорт – Brent з Північного моря – скоріш за все захищений від негативних цін, бо добувається з води на території між Норвегією та Великою Британією та відразу йде у танкери та в нафтопроводи.

А от еталонна американська марка WTI (West Texas Intermediate) розташована за 804 кілометри від найближчої води і його треба транспортувати до порту. Це вже створює ризик й ціни на деякі варіації WTI та канадської нафти "можуть стати негативними", кажуть в Goldman Sachs. На ринку сланцевої нафти вже є перша жертва – Whiting Petroleum. Вона виявилася нездатною заплатити борг у 262 мільйони доларів США з загальної заборгованості у 2,2 мільярда доларів і не витримала низької ціни у 20 доларів за барель. Очікується, що майже 40 – 70% сланцевого виробництва так чи інакше закриється через коронавірус.

Читайте ще "Газпром" на грані, або Криза добралася до російського газу

Зазвичай менш ніж нульові ціни тримаються дуже недовго, перш ніж відштовхнутися від дна до мінімально позитивних. Але був один прецедент: у 2019 році західний Техас пережив 2 тижні мінусових прайсів через нестачу трубопроводів для транспортування природного газу. Великі гравці ринку, такі як Chevron, вже планують зменшувати витрати на 30% та видобуток на 20%.

Найближчим часом Трамп збирає очільників нафтових компаній на зустріч. Будуть обговорювати, за даними видання Wall Street Journal, імпорт нафти з Саудівської Аравії та скасування так званого "закону Джонса" ще 1920 року. Він забороняє суднам під іноземним прапором перевезення товарів між портами США та іншими американськими територіями (Гаваї, Амер.Самоа, Гуам, Аляска та інші). В 2017 році він вже був скасований для Пуерто-Ріко.

Тим часом подивимось, як збирається виходити з непростої ситуації з низькими цінами в РФ.

Росія та гра на нафтове пониження


Ведмідь та бочка компанії "Лукойл" / Фото Mirror

В Росії багато хто неочікувано отримав новини про те, що котирування "Західний Сибір" пішло вниз на так звану "негативну територію". Тонна цієї нафти коштувала у вівторок мінус 1200 рублів (-15 доларів США). Оплата транспортування, податків та інших витрат була для бренду Urals вищою, ніж середня вартість нафти. А на ній базуються як короткострокові, так і довгострокові контракти. Загалом котирування впало з лютого на 12500 рублів (158 доларів США). А це може потягнути за собою нульову прибутковість нафтових продажів в Росії.

Дійшло до того, що віцепрезидент "Лукойл" Леонід Федун назвав рішення про вихід з угоди з ОПЕК+ "непрорахованим". Він нагадав, що в минулу нафтову війну у 80-ті роки тоді ще СРСР використовував нафту як "останній резерв Комуністичної партії". Пєсков, прессекретар Путіна, відкинув це як "оцінне судження".

Змагатися з саудитами у темпах нарощування видобутку "чорного золота" Росія не зможе, запевнив Федун в інтерв'ю "РБК". Бо це буде війна на знесилення супротивника. В Росії, якщо не буде угоди і ціна не буде вищою за 35 доларів США, видобуток буде зменшуватися у 2022 – 2023 роках. Натомість Саудівська Аравія за рахунок запуску родовищ Хавджи та Вафра на "нейтральній території" біля Кувейту може додатково видобувати 500 тисяч барелів на добу.

Нейтральна територія або Розділова ЗонаЗемля між Саудівською Аравією та Кувейтом багата на нафту. Перший договір по ній був підписаний ще у 1922 році з попередником Королівства Саудитів – державою Неджд. Нейтральна зона була розділена між двома монархіями у 1970-х роках, видобування нафти зупинилося у 2014 – 2015 рр. Перезапуск дасть можливість знову ділити нафту між двома державами і потенційно серйозно наростити її запаси. Країни вже почали перевіркові роботи взимку 2020 року.

Наразі всі прогнози, що нібито Росія витримає при вкрай низькій ціні багато років, не справдилися. Щоправда, поки що не ясно, чи буде взагалі ця нова зустріч і коли, враховуючи пандемію коронавірусу та фактично дезорганізацію діяльності ОПЕК. Офіційний Кремль повідомляє що жодних перемовин, тим більше телефонних розмов між Путіним та принцом Мохаммедом бін Салманом не було.

За останніми оцінкам експертів, за нинішньої ціни у 25 – 30 доларів США, бюджет РФ витримає максимум два роки, мінімум – до листопада 2020 року. При цьому абсолютно зрозуміло, що замінити нафту та газ як головний експортний продукт в Росії не може ніщо. Якщо (поки не коли) Росія домовиться з ОПЕК+ за нову угоду і навіть зменшить видобуток до 1,5 мільйона барелів, це не допоможе зменшити пропозицію над попитом на сьогодні, бо лише в квітні очікується прихід ще 3 мільйони барелів на добу.

Ер-Ріяд поки знижувати свої показники не планує. Через політичні причини угода "зрізати" по 10 – 15 мільйонів барелів у РФ, саудів та Техасу бачиться дуже малоймовірною, хоча й лобіюється президентом США Трампом (незрозуміло тільки як це зробити, бо РФ та сауди разом виробляють тільки 23 мільйони). Як передають ЗМІ РФ з посиланням на Bloomberg, саме Росія поки збільшувати частку викачування нафти не збирається, бо не бачить в цьому сенсі у світі, який вже залитий нафтою і не може її використати.