Вторгнення Росії до України посилило напругу в цілому світі. Особливо занепокоєними виявилися дві країни північної Європи, до яких російські пропагандисти мали "територіальні претензії". Перша з них Фінляндія, яка має понад 1300 кілометрів спільного кордону з Росією. Друга – Швеція та її острів Готланд у Балтійському морі.

Важливо Фінляндія та Швеція офіційно подали заявки на вступ до НАТО

Обидві країни доволі добре озброєні та мають чимало спільних військових програм з НАТО. Але після 24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала війну проти України, навіть там зрозуміли, що цього може бути замало, якщо Кремль таки вирішить напасти і на них. Тож чи не єдиний спосіб себе захистити – вступ до НАТО, де передбачена колективна безпека.

В Альянсі загалом позитивно поставилися щодо можливості вступу Фінляндії та Швеції. Адже обидві країни мають добре розвинену армію і посилять північний фланг НАТО.

Та на заваді цьому вступу може стати Туреччина, яка теж має право голосу щодо прийому нових членів. Анкара має чимало претензій як до обох країн, так і до членів НАТО загалом. Тож вирішила вдатися до своєрідного шантажу.

Шо вимагає Туреччина

Три високопоставлені турецькі чиновники на умовах анонімності погодилися розповісти, які умови може висунути Анкара. Це не є остаточний варіант і поки не офіційна позиція.

Оголошення Швецією та Фінляндією Робочої партії Курдистану та її дочірніх організацій – терористичними

Перша претензія стосується саме Швеції та Фінляндії. Обидві країни підтримують Робочу партію Курдистану, яку Туреччина вважає терористичною. Курди борються за створення власної автономії, у тому числі й на території теперішньої Туреччини. Чимало з них знайшли прихисток саме у Швеції ат Фінляндії, де ведуть активну політичну діяльність.

Скасування ембарго на постачання зброї до Туреччини

Туреччина також хоче, щоб Швеція та Фінляндія поклали край обмеженням на експорт озброєнь, які вони наклали на Туреччину разом із кількома іншими членами Європейського Союзу після її вторгнення в Сирію у 2019 році. Туреччина тоді розпочала воєнні дії саме проти представників сирійського відділення Робочої партії Курдистану.

До цих обмежень торгівля зброєю між Туреччиною та Швецією і Фінляндією не була значною. Та й надалі Туреччина не прагне великих контрактів на озброєння з цих країн. Але в Анкарі переконані, що такі обмеження "суперечать духу Альянсу".

Нові літаки та зняття санкцій через російську зброю

Та чи не головна вимога пов'язана таки з озброєнням від НАТО. А точніше – доступом до нього.

Туреччина та Росія уклали контракт на постачання систем протиповітряної оборони С-400 на суму 2,5 мільярда доларів у 2017 році. Вже тоді це викликало чимале занепокоєння в НАТО. Але угоду не розірвали. І у липні 2019 року до Туреччини надійшли перші компоненти системи, а всередині вересня постачання було завершене.

У грудні 2020 року Вашингтон оголосив про запровадження санкцій проти Управління оборонної промисловості Туреччини через участь відомства в угоді щодо закупівлі систем С-400 у Росії. Причиною санкцій у Вашингтоні назвали загрозу з боку комплексів С-400 американським винищувачам F-35 та загалом системі оборони НАТО.

Туреччина ж заявляла, що вона б не купувала ППО в Росії, якби США погодилися їй продати свої системи Patriot. А також про те, що вона має право самостійно визначати, яке озброєння для захисту країни закуповувати.

У підсумку це призвело до вже згаданих санкцій. А також до того, що Туреччину виключили із програми розробки літаків F-35.

Тепер же Туреччина вимагає, щоб санкції через закупівлю С-400 були зняті, а країну повернули до програми розробки F-35. Ще одне питання – це закупівля американських літаків F-16 та комплектів для оновлення наявної в Туреччини авіації. Все це було зупинено після запровадження санкцій.

Помилки минулого

Турецькі чиновники зазначають, що Анкара хоче уникнути того, що там назвали "помилками минулого". Як приклад вони навели ситуацію з Грецією. Ця країна вступила до НАТО разом з Туреччиною у 1952 році. Але в 1974 році Греція вийшла з НАТО, коли розпочалася війна за Кіпр з Туреччиною. В 1980 році Греція таки повернулася в лави Альянсу, і Туреччина погодилася на це повернення.

Та згодом саме Греція стала перепоною на шляху Туреччини до членства в ЄС, активно блокуючи заявку Анкари. Між країнами й далі тривають територіальні суперечки щодо частин Егейського та Середземного морів.

Тож Туреччина прагне спочатку вирішити ситуацію з курдами у Швеції та Фінляндії, перш ніж погодили їх вступ до НАТО.

Російський слід

Водночас експерти зазначають, що, попри такі вимоги Туреччини, тут не варто шукати "російського сліду". Туреччина не прагне наблизитися до Росії, хоча країни й мають доволі дружні стосунки. Для прикладу, Туреччина не наклала санкції на Росію за початок війни проти України.

Там це називають "серединним шляхом", коли Анкара намагається знайти порозуміння і з Москвою, і з Києвом. Щодо Росії, то тут для Туреччини важливим є захист її військ в Сирії. А Україні Туреччина постачає озброєння, у тому числі безпілотники "Байрактар".