Борис Лисаневич народився в Одесі в родині військових, тож ніхто й не сумнівався, що на нього теж чекає офіцерський мундир. Втім, революція 1917 року перевернула всі плани, і хлопець несподівано для себе одягнув чешки й балетний костюм.

У 19 років Борис емігрував до Франції, де дуже швидко потрапив до легендарної балетної трупи Сергія Дягілєва й завів дружбу з паризькою богемою, зокрема з Анрі Матісом та Сержем Лифарем. Смерть наставника змусила Лисаневича організувати власну трупу, з якою він рушив на гастролі Латинською Америкою, Китаєм, а потім – Індією, де зрештою одесит вирішив закинути якір.

Аби чимось зайнятись, він організував в Калькутті "Клуб 300" – вишуканий заклад, де збиралися британські товстосуми й індійська політична верхівка. До слова, саме Борис познайомив непальського короля у вигнанні та майбутнього прем'єр-міністра Індії. Ця зустріч стала переломною і допомогла Трибхувану знову повернутися на трон.

Монарх у боргу не залишився і негайно запросив Лисаневича до себе в гості. Одесит, який об'їздив мало не увесь світ, був приголомшений красою Непалу.

Суміш Китаю та Індії, обрамлена пейзажем, перед яким блідне Швейцарія. Тут повинні з'явитися туристи,
– сказав Лисаневич про країну.

Втім, краса красою, але в Непалі не було не тільки готелів, але й доріг та електрики. Лисаневича це не зупинило, і він взявся відкрити перший готель. Бракувало всього – ліжок, столових приборів, гардин і сантехніки. Усі речі непальці переносили на своїх плечах з Індії через гірські хребти.

Більш того, місцеві харчувалися простим рисом, а туристів на ньому довго не протримаєш. Тож українець наказав висадити моркву, шпинат, полуницю. Залишалося роздобути м'ясо. З огляду на те, що корови в країні вважаються священними і їх чіпати не можна, українець ввіз до країни перших свиней.

За рік надзусиль "Королівський готель" відчинив свої двері, а країну заполонили любителі екзотики та відчайдухи, які планували підкорити найвищу вершину світу.

Коли країну відвідували королева Єлизавета та принц Філіп, саме одеситу доручили організувати прийом. Британське подружжя зустрічали понад 300 слонів, а бенкет вразив навіть монаршу родину.

Агата Крісті назвала Лисаневича великим авантюристом 20 століття, а Жан Поль Бельмондо навіть запропонував знятись останньому в одному з фільмів. Після готелю невгамовний українець взявся відкривати й ресторани, де в меню завжди на першому місці були борщ та котлета по-київськи.

Для Непалу Лисаневич – справжня легенда, що зуміла закохати в їхню землю весь світ. До речі, зараз туризм – головна стаття доходів для країни.

Читайте також: Перші українці, які підкорили американський Голлівуд