Обличчя уряду
Чітко окреслити обличчя нинішнього уряду вкрай важко. Якщо домайданівський Кабмін регіоналів під головуванням Азарова мав чітко сформовану, зрозуміло яку, сутність, то другий уряд Яценюка залишається загадковим. Як по формі, так і по суті своєї діяльності.
Другий Кабмін прем’єра Яценюка став суржиком абсолютно різних людей. У ньому зібрались справжні реформатори, непрофесійні функціонери, котрі потрапили в уряд за партійною квотою, а також "люди президента" і "люди прем’єра". Тому назвати діяльність уряду за 100 днів злагодженою командою реформаторів, як того бажала влада, язик не повертається.
Відверте зволікання у реформуванні окремих галузей, таких як "охорона здоров’я", "правоохоронні органи", Кабмін виправдовував відсутністю коштів. А ризик знекровлення бюджету використовується досі як окрема тема спекуляцій.
Занепокоєність викликає "стара кухня" навколо залучення кредитних коштів українським урядом. Коли замість кропіткої реформаторської роботи, уряд збільшує податковий тиск на усі верстви населення. Натомість підвищення тарифів є лише одним з інструментів забезпечення дохідної частини бюджету. Це так звана фіскальна сторона реформи. Виконання інших пунктів реформи в енергетиці Кабмін наразі не анонсує.
Новий виток реформ і МВФ
Виглядає так, ніби у Кабміні, склавши руки, чекали кредитних грошей, що надійдуть до України і зараз чимдуж візьмуться за реформування. Безперечно, у це хочеться вірити. Отримання траншу МВФ пожвавить реформи, які вже почалися. Зокрема, зміни в системі внутрішніх справ, реформи дерегуляції, на яку так чекають підприємці.
Це також дозволить почати реформу публічного адміністрування, що включає прийняття нового закону про держслужбу і скорочення штату державних службовців. Наразі усі кроки, що зробила влада у цьому напрямку, більше нагадують не оптимізацію, а хаотичне скорочення, у тому числі й кваліфікованих співробітників.
Інші проблеми
Поряд з нагальною необхідністю впроваджувати реформи задля збереження української державності, уряд Яценюка зіштовхнувся з проблемами, які несуть за собою воєнні дії на Донбасі. На тлі панічних настроїв в суспільстві, виникають непередбачувані обставини, в яких має діяти влада, що відтягує поточні питання з реформування у часі через ручний режим керування галузями та підгалузями.
Мова йде про особливий період в економіці, що діє вже близько року. Враховуючи запроваджений надзвичайний стан в енергетиці, робота над забезпеченням продовольчої безпеки. Усе це відбувається в умовах падіння економіки (минулого року близько 7% з прогнозом втрати ще 5 % на 2015 рік нинішній). Тобто крім "ремонту" системи, цей уряд змушений підтримувати існуючу систему на плаву, аби черговий потужний колапс її остаточно не зруйнував.
Неспроможність Яценюка
Зважаючи на надскладну ситуацію в усіх галузях економіки, війну та анексію Криму, часу, що вже мав Арсеній Яценюк як прем’єр-міністр, було цілком достатньо, аби довести бодай одну реформу від початку до кінця.
Арсеній Яценюк від неспроможності здійснювати реальні зміни в країні намагається демонструвати принциповість та рішучість власних рішень на посаді. Досить голосно прем’єр закликав розслідувати факт надання статусу учасника АТО одному із заступників міністра регіонального розвитку. Останні кадрові рішення Яценюка щодо відсторонення керівника Держфінінспекції є показовим. Це те, що в народі називають "полюванням на відьом", замість проведення зважаної кадрової політики.
Отже, політична пенсія Арсенія Яценюка є не такою химерною, як комусь могло здаватись раніше. Розуміння її невідворотності, якщо реформи не підуть на повну потужність, має прийти не лише до громадськості, але й до парламентарів.
Арсеній Яценюк наближається до повторення долі Ющенка, який ще у 2004 році мав почати змінювати країну. Але не зміг цього зробити.