Укр Рус
9 липня, 10:34
2

Жахливий удар по "Охматдиту" нагадав нам усім дещо дуже важливе

Основні тези
  • Удар росіян по лікарні "Охматдит" був жахливий, але згуртована реакція українців виявилася прекрасною.
  • Українці об'єдналися, допомагаючи постраждалим та показуючи солідарність.
  • Посіпаки Путіна намагалися просувати повістку капітуляції, але реальні люди творили нереальні дива.
  • Події нагадали про важливість єдності, віри та самопожертви українців у складний час.

Джерело:

Сергій Фурса

Удар росіян в понеділок зранку по лікарні "Охматдит" був жахливий. Але реакція українців була прекрасна.

Жахливий злочин, який знову згуртував українців

Це було те забуте єднання, яке останнім часом почало потопати у "сра*ах" і втомі, в дратівливому гулі генераторів і літній спеці, у втраті надії і нав'язуваному ворогом відчутті безвиході.

Читайте також Росія роздмухує чергове полум'я війни в Центральній Азії

Так, посіпаки Владіміра Путіна на тлі трагедії намагалися просувати повістку капітуляції, але це лише у віртуальному світі.

У реальному світі реальні люди знов творили нереальні дива. Ті люди, які прийшли в "Охматдит". Ті люди, що пішли здавати кров. Ті, що стояли плечем до плеча, передаючи воду і розбираючи завали в шалену спеку.

Від дівчини, що попри сльози, готова голими руками розбирати завали, до Еліни Світоліної, що попри горе перемагає в Лондоні, а потім, не стримуючи сліз, нагадує всьому світу про злочини росіян.

Це було те диво, яке нагадало всім нам, як ми важливі один для одного, що нас об'єднує один з одним і заради чого ми боремось. І проти чого. Це було знову єднання суспільства у той момент, коли держава не здатна нічого зробити.

Зауважте Росіяни будуть змушені зупинитися через 2 місяці

Ми знову побачили світлі обличчя з очима, наповненими горем, але не тільки. Але й відвагою. Але і самопожертвою. Але й вірою.

Я не знаю, що Путін хотів зробити цим ударом. Але він знов об'єднав українців своїм злочином. Чи надовго? Подивимось. Але такі дні, такі відчуття єднання не минають без сліду. Залишаючи надію в серцях тих, хто почав її втрачати. І даючи віру тим, хто її потребує. І стаючи свідченням незламності для тих, хто втратив і віру і надію.

Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.