Село сиріт й порожніх домів: як живе Гроза, де Росія одним ударом розбила десятки родин

Четверо із загиблих були родиною 16-річного Діми. Під час тієї страшної трагедії юнак втратив батька і матір, а також бабусю та дідуся по батьківській лінії. У нього залишилась маленька сестра. 

Дивіться також Попрощалися з наймолодшою жертвою, звідки запустили ракету: що відомо про удар по кафе у Грозі

У Грозі залишилось багато сиріт

Я не можу ще повністю усвідомити, що трапилося. Яка тепер моя відповідальність? Ну, тепер я відповідаю за дім…. Найбільше мені шкода молодшу сестричку. До того, як усе це сталося, вона не любила, коли я її обіймав, а тепер сама біжить зі мною обійматися,
– розповів Діма.  

Після загибелі батьків його із сестрами взяв під опіку дідусь по маминій лінії Валерій Козир. Він за один день став опікуном Діми, його 17-річної сестри Дарини та 10-річної Насті. 

Валерій Козир пригадує, що його донька Ольга та зять Анатолій кохали одне одного. За його словами, Анатолій якось пожартував, мовляв, якщо він помре раніше за Ольгу, вона швидко знову вийде заміж.

"Але Ольга на це відповіла: ні, дорогий Толю, ми помремо в один день. Вона ніби в майбутнє дивилась", – розповів батько Ольги, витираючи сльози.

Про день загибелі каже, що це був як "фільм жахів у прискореній зйомці". Він кинувся шукати доньку, але застати її живою вже не встиг.

"Її останніми словами були: як хочеться жити", – розповіла йому жінка, на очах якої померла Ольга.

Родина Діми, який залишився сиротою разом із сестрами / Фото BBC

"Це був такий добрий дім… Мої онуки мали залишитись зі мною, просто тут. Я не міг допустити, щоб ця сім'я зруйнувалась", – розповів Валерій.

Він каже, що тепер головну ціль свого життя він бачить у тому, щоб "прикрити трагедію своїх онуків, не допустити в них шоку й щоб вони не опустили руки, обрали правильний шлях у житті".

Валерій переконаний, що тепер у нього немає часу опускати руки й немає вибору. Адже, щоб підняти трьох онуків, потрібно багато працювати й бути постійно в русі. У молоді роки він служив на підводному човні в Естонії, тож з того часу переконаний, що доки живеш, маєш зберігати надію.

Окрім рідних цієї сім'ї, з кожної родини в селі тоді загинула хоча б одна людина – кожен п'ятий мешканець. Адже російська ракета вдарила по кафе та магазину.

У закладі проходили поминки за загиблим добровольцем ЗСУ Андрієм Козирем. Військових на них не було, проте було багато батьків та матерів. Їхні діти тепер залишились сиротами, то ж і село тепер так називають "селом сиріт".

Читайте також Три покоління родини загинули в Грозі: історія Валентини Козир та її осиротілого онука

Внаслідок ракетного удару 14 дітей у Грозі залишились щонайменше без одного з батьків, восьмеро – втратили й батька, й матір. Про дітей тепер піклуються бабусі та дідусі або інші родичі. Більшість людей не можуть оговтатись від трагедії.

Ніколи не забуду цей похорон, коли дві дівчинки, які втратили батьків, мовчки й самотньо стояли, тримаючись за руки. Сирітки... У мене серце розривалося на частини,
– розповіла Діана Носова, староста села, що замінила свого попередника Олександра Нечволода, який теж загинув від удару по Грозі. 

14-річного Влада забрала до себе бабусина сестра на Захід України. Підліток втратив маму, дідуся, дядька та восьмирічного двоюрідного брата.

Сама бабуся Валентина залишилась вдома, хоч втратила під час обстрілу чоловіка Анатолія, дочку Ольгу та сина Ігоря і 8-річного онука Івана.

"Це дуже страшне місце. У мене тут лежала донька. Це дуже важко, коли знаєш, що тут на землі лежали твої діти, і тут їх застала смерть. І вони загинули через цих продажних...", – каже Валентина, проходячи повз будівлю, зруйновану російською ракетою.

Багато будинків у селі тепер порожні – 38 родин у Грозі втратили когось із рідних через удар Росії. У село більше не курсують автобуси, замість магазину – крамниця-вагончик. 

Валентина каже, що чим більше минає часу, тим гірше їй стає.

"У мене нікого не лишилося. Майже ніхто не вижив", – каже вона, сидячи у порожньому домі. 

Валентина часто спілкується з 14-річним онуком / Фото BBC

Тепер Валентина хоче, щоб внук здобув гарну освіту. Вона часто спілкується з ним по відеозв'язку чи телефону і заплатила за його додаткові курси з програмування. Хоч вони й коштують вдвічі дорожче, ніж її місячний дохід, який складається з пенсії та соціальної виплати.

Валерій каже, що їм треба триматись разом: "Якщо я бачу, що з моїми онуками все гаразд, що вони посміхаються, мені стає легше. Поки ти живий, ти не повинен втрачати надії".

Коротко про удар по Грозі

• Прокуратура встановила, що удар по селу Гроза, за даними СБУ, скоригували двоє місцевих мешканців – брати 30-річний Володимир Мамон та 23-річний Дмитро Мамон, які під час окупації регіону перейшли на бік окупантів.
• Біля села на зупинці навіть розмістили фото коригувальників вогню. Люди написали, що зрадники та вбивці мають ім'я.
• У звіті ООН підтвердили, що "жодних ознак військового персоналу чи інших легітимних військових цілей не було". Автори доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини заявили, що Росія або не вжила всіх можливих заходів, щоб переконатися в тому, що її ціль не була військовим об'єктом, або навмисно вдарила по цивільному населенню.