Росія скоро може вдатися до "жесту доброї волі"
Ще один гарний інцидент відбувся 6 червня – пожежа на НПЗ у Тюмені. Він лягає у мою гіпотезу, що одним із результатів ударів по нафтовій системі Росії на різних ділянках (труби, НПЗ, порти) є винесення за дужки резервних потужностей.
Росіяни втрачають можливість маневрувати ресурсом, що необхідно під час здійснення господарську діяльність. Щось ламається або вимагає регламентних робіт, але підстрахуватися нема чим – усе залучене на період ремонтів після ударів. Про це пише Олексій Копитько.
Читайте також Путін кліпнув: як діпстрайки зробили Україну сильнішою і впевненішою
Росії все складніше контролювати окуповані території
Знищення частини виробництва та виникнення дефіциту підбурюють владу та власників експлуатувати ті ж НПЗ на максимальних оборотах. Це, своєю чергою, різко збільшує ризик серйозних технологічних порушень.
Якщо ж намагаються дотримуватися технічних норм, то доводиться знижувати потужність системи. Це врешті-решт призводить до зупинки свердловин.
На вихідних Сили безпілотних систем України дотяглися до 5 суховантажів, які незаконно прямували у порт Бердянськ та Маріуполь. Це ще одна цегла до справи ізоляції театру бойових дій після контролю сухопутної траси.
Росіянам буде важче красти зерно та інші ресурси з окупованих територій. Крім того, їм буде важче забезпечувати окупаційне угруповання. Якщо роботу проти флоту противника поставлять на потік, то дуже скоро і різко зменшиться кількість охочих ходити на окуповану частину Приазов'я.
Наступна тенденція, від якої у росіян легкий тремор – наближення українських засобів ураження до федеральної траси М-4 "Дон".
До комфортної роботи по території Ростовської області – близько 250 кілометрів. Україна має певний набір засобів, які ефективно "викошують" стаціонарні цілі на дистанції до 2000 кілометрів, або мобільні – на відстані до 200 кілометрів (порівняно недорогі дрони з невеликою бойовою частиною – аналог міни – які серйозно пошкоджують вантажівку).
Завдяки зустрічному руху – спрощення діпстрайків та доопрацювання дронів середньої дальності – буде знайдений баланс у співвідношенні ціна-ефективність, який зробить раціональною втрату кількох дронів заради одного бензовозу або фури.
Не забуваймо, що вздовж траси М-4 також є залізничне полотно.
Чому це важливо? Вмовляти росіян марно. Весь досвід (найяскравіший – "зерновий коридор") вказує, що досягнення паритету ударних можливостей миттєво збільшує до небес потяг росіян до "жесту доброї волі".
На Бєлгород, Курськ і якийсь там Орел Кремлю начхати, бо в логістичному плані – це глухий кут. Із Брянськом трохи складніше, але теж не дуже страшно. А ось порушення зв'язку між Москвою та Кубанню/Кримом – це боляче (болючіше тільки розірвати зв'язок із Санкт-Петербургом). До того ж це підбурювання бурмотіння на Північному Кавказі.
Коли Україна досягне промислових масштабів виробництва засобів, здатних перекрити трасу "Дон" і трафік "річка – море" через річку Дон (візит до Таганрогу вже був нещодавно), росіяни миттєво забудуть про існування Дунаю, Ізмаїла, Рені тощо.
Крім того, вони різко замисляться, а чи так їх дратують електрички в Харківській, Сумській і Полтавській областях, щоб підвішувати Кубань? Може, якось взаємозарахувати?
Тоді виникне закономірне питання: якщо ви не можете доїхати до Криму і не здатні його постачати – то може він вам і не потрібний? Про що попереджали ще 2014 року. І "все це" – дарма…
Комплекс потенційних взаємозарахувань і перенесених у майбутнє проблем вже такий, що продовження інтервенції та спроба контролювати окуповані території викликає все більший подив.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.