Це не об'єднання країни: що зараз відбувається у Сирії
- Угода між Демократичними силами Сирії (СДС) і владою у Дамаску є крихким компромісом, а не справжнім об'єднанням країни, з акцентом на економічні та політичні домовленості.
- Ситуація залишається нестабільною через внутрішні конфлікти, репресії проти цивільних осіб і зовнішній вплив, зокрема з боку Туреччини та США.
- Інтеграція бійців СДС ускладнюється впливом РПК, що призводить до напруги з некурдським населенням і можливих ескалацій.
Угода між Демократичними силами Сирії (СДС) і владою у Дамаску, яку підписали 10 березня, більше схожа на крихке перемир'я, ніж на дорожню мапу до миру.
Пакт про розподіл повноважень
Почну із повідомлень про посилення репресій проти цивільних осіб на північному сході Сирії після укладення угоди з новим сирійським режимом у Дамаску. Про це заявив Ігор Семиволос, інформує 24 Канал.
До теми Сирія офіційно попросила Росію про екстрадицію Башара Асада, – ЗМІ
З'являється чимало прикладів арештів активістів, ВПО, що повернулися до регіону, який контролює СДС, звільнення працівників газового родовища Conoco за підтримку революційних ідей у соцмережах тощо. Очевидно, що СДС прагне зміцнити свою владу в регіоні, особливо на тлі нестабільності та непевності.
З усього виходить, що угода від 10 березня насправді є крихким компромісом, а не є справжнім возз'єднанням. Це радше "пакт про розподіл повноважень". Розподіл ресурсів (нафта, газ, сільське господарство) та обмежена присутність Дамаска в таких містах, як Ракка і Табка, підкреслюють, що це більше економічна та політична домовленість, ніж об'єднання країни.
Мовчання Дамаска щодо порушень прав людини з боку СДС може бути частиною цього пакту – своєрідною "угодою, побудованою на мовчанні", де обидві сторони уникають конфронтації заради збереження статус-кво.
Не забуваймо і про зовнішній вплив.
- Роль США у сприянні угоді, як стверджують, може бути пов'язана з прагненням адміністрації Трампа зменшити свою військову присутність у Сирії.
- Водночас тиск Туреччини, яка розглядає СДС як загрозу через зв'язки з РПК, додає ще один рівень складності. Анкара, ймовірно, тисне на СДС, щоб змусити їх до компромісу з Дамаском, але зберігає можливість військового втручання.
Сумнівною також видається перспектива інтеграція 60 тисяч бійців СДС. Вплив РПК всередині СДС лише ускладнює цей процес, створюючи внутрішній розкол.
У результаті під ударом опиняється некурдське місцеве населення, яке курди підозрюють в нелояльності. Репресії проти племінних лідерів, молоді та активістів, як-от за святкування річниці революції, свідчать про те, що СДС використовують насильство як інструмент для придушення будь-яких спроб об'єднання з Дамаском чи відродження революційних настроїв.
Отже, ситуація залишається нестабільною. Угода – це стримування, а не мир, з високим ризиком ескалації через вплив Туреччини, РПК і проблему "ІДІЛ".
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.