Це не об'єднання країни: що зараз відбувається у Сирії

Пакт про розподіл повноважень

Почну із повідомлень про посилення репресій проти цивільних осіб на північному сході Сирії після укладення угоди з новим сирійським режимом у Дамаску. Про це заявив Ігор Семиволос, інформує 24 Канал.

До теми Сирія офіційно попросила Росію про екстрадицію Башара Асада, – ЗМІ

З'являється чимало прикладів арештів активістів, ВПО, що повернулися до регіону, який контролює СДС, звільнення працівників газового родовища Conoco за підтримку революційних ідей у соцмережах тощо. Очевидно, що СДС прагне зміцнити свою владу в регіоні, особливо на тлі нестабільності та непевності.

З усього виходить, що угода від 10 березня насправді є крихким компромісом, а не є справжнім возз'єднанням. Це радше "пакт про розподіл повноважень". Розподіл ресурсів (нафта, газ, сільське господарство) та обмежена присутність Дамаска в таких містах, як Ракка і Табка, підкреслюють, що це більше економічна та політична домовленість, ніж об'єднання країни.

Мовчання Дамаска щодо порушень прав людини з боку СДС може бути частиною цього пакту – своєрідною "угодою, побудованою на мовчанні", де обидві сторони уникають конфронтації заради збереження статус-кво.

Не забуваймо і про зовнішній вплив.

• Роль США у сприянні угоді, як стверджують, може бути пов'язана з прагненням адміністрації Трампа зменшити свою військову присутність у Сирії.
• Водночас тиск Туреччини, яка розглядає СДС як загрозу через зв'язки з РПК, додає ще один рівень складності. Анкара, ймовірно, тисне на СДС, щоб змусити їх до компромісу з Дамаском, але зберігає можливість військового втручання.

Сумнівною також видається перспектива інтеграція 60 тисяч бійців СДС. Вплив РПК всередині СДС лише ускладнює цей процес, створюючи внутрішній розкол.

У результаті під ударом опиняється некурдське місцеве населення, яке курди підозрюють в нелояльності. Репресії проти племінних лідерів, молоді та активістів, як-от за святкування річниці революції, свідчать про те, що СДС використовують насильство як інструмент для придушення будь-яких спроб об'єднання з Дамаском чи відродження революційних настроїв.

Отже, ситуація залишається нестабільною. Угода – це стримування, а не мир, з високим ризиком ескалації через вплив Туреччини, РПК і проблему "ІДІЛ".