На цьому в етері 24 Каналу наголосив історик, публіцист, професор УКУ Ярослав Грицак, підкресливши, що це дуже важливо усвідомлювати, тому що не існує абсолютної безпеки. Її, з його слів, може забезпечити собі тільки сама Україна.

Путін розуміє тільки мову сили

Історик зауважив, що будувати безпеку варто самим, але треба мати допомогу і Заходу, і США. Розмірковуючи над можливостями мирних переговорів, він висловив скепсис, вказуючи на те, що єдина мова, яку розуміє Путін, це мова сили. Поки що ані в України, ані у Заходу, на його погляд, нема реальних важелів, щоб змусити російського диктатора сісти за стіл перемовин.

Єдиний, хто може мати важелі, це Китай. Але виглядає, що він не зацікавлений ці важелі вживати. Так що навряд чи це вдасться. І тому я думаю, що ми приречені ще на війну. Ну принаймні на якийсь час. В ідеальному випадку було б добре, якби це закінчилось у 2027 році. Цього року навряд,
– прогнозує Грицак.

Якою має бути Україна після війни

Говорячи про те, до чого має бути готова Україна після можливого перемир'я, історик зазначив, що українському суспільству треба бути таким, як, наприклад, Ізраїль і Фінляндія, тобто готовими постійно до війни.

Він пояснив, що це не означає, що наша країна постійно воюватиме, але повинна в будь-яку мить бути готовою до бойових дій, готовою провести мобілізацію і довести суспільство до такого стану, що Росія, так і не тільки вона, не зможе або не захоче атакувати Україну.

Очевидно, для цього треба робити реформи. Я не знаю, чи цей уряд спроможний на це у зв'язку з подіями останнього року: і "Міндічгейтом", і постійним "тасуванням" кадрів. Я не знаю, чи ця влада може ще щось міняти, чи ні, але я вважаю, що це все-таки певний час. Це не є справа одного чи двох років,
– наголосив Грицак.

Коли настане перемир'я, він переконаний, що буде інший уряд, він повинен мати іншу програму. І ця програма, з його слів, має бути сформована головним чином на побудові безпеки, а це означає переведення України на інші рамки існування. В одному із фінсько-ізраїльських, якщо можна так сказати.

Про стійкість суспільства, кризу влади і потребу говорити з людьми

Замислюючись над тим, як Україні на 35 році незалежності втримати суспільну стійкість, щоб все це не переросло у внутрішній розкол, наголосив, що Російська імперія була імперією, Україна – національною державою. Національна держава, з його слів, стійкіша, ніж імперія.

Якби я мав бути радником до уряду, я б сказав йому розмовляти з суспільством, як з дорослими людьми, а не як з дітьми. Тобто реально говорити про можливі загрози, які стоять перед Україною. Причому ці загрози не зникнуть після війни, тому що війна не закінчиться з останнім пострілом. Ми ще дуже довго будемо переживати травми, які ми маємо: і фізичні, і демографічні, і руйнування, та всі інші соціальні зміни,
– пояснив Грицак.

Історик висловив побоювання, що влада не трактує суспільство серйозно, не розмовляє і не хоче розмовляти з українцями про ці речі, бо боїться можливої реакції. Він нагадав слова Черчилля, коли почалась війна в Британії. Він сказав, що не може обіцяти нічого, крім крові, поту і сліз.

На жаль, війна не залишає нам іншого вибору, як власне ці самі формули: кров, піт і сльози. Але ми знаємо, що є кінцева мета, це перемога, і Україна має шанси стати на іншу історичну дорогу, дорогу успіху. Надіюся, дорогу миру,
– підсумував Грицак.

Повна версія інтерв'ю з Ярославом Грицаком: дивіться відео