Чому про це згадав? Бо на носі літні відпустки і от я пригадую минулий 2020 рік, коли в травні, по закінченню першого нашого локдауну, я вірив в те, що найстрашніше вже позаду і ось-ось усе налагодиться й життя наше повернеться у звичний нам докарантинний ритм.

Цікаво З травня в Україні ще 2 області не будуть "червоними", – Ляшко

Зокрема я чекав, що ось-ось кордони знову відкриються. І я був абсолютно в тому впевнений, що так станеться, мовляв, а як може бути інакше, адже туристичний бізнес – готелі й авіакомпанії – зазнають мільярдних збитків, а отже вони точно натиснуть на уряди світових держав, й ті швиденько назад нам звичний світоустрій повернуть. От так я собі думав рік тому, адже я завжди був прихильником логічних пояснень усьому тому, що відбувається у світі й завжди думав, що знаю, як воно все у світі працює.

І от перебуваючи в такій впевненості, у раціональності усього того, що у світі відбувається в травні 2020 року я накупив собі дешевих квитків у Wizz Air, адже за безвізом цією лоукст-авіакомпанію напланував собі на літо 2020 року спочатку в Неаполь на кілька днів злітати (дуже мені це місто запало в душу своїм поєднанням прекрасного і огидного), а потому я ще в Лісабон намилися (бо Португалія, то окрема любов – там взагалі нічого екзотичного, але це "ван-лав", як то кажуть). От я всього того накупив – але, звісно, нічого з того не вигоріло – лише тепер я розумію, наскільки ж наївним я тоді був, рік тому, коли думав, що після першого локдауну світ тепер повернеться до свого доковідного, нормального життя.

Дивіться повний випуск відеоблогу "Думки мої тихі" на 24 каналі:

Але знаєте, от відтоді іще один рік минув, а я досі хочу в Неаполь та Лісабон, в мене заморожені гроші з тих торішніх квитків – утім, тепер я просто не наважусь на це літо щось планувати. Бо взагалі не факт, що Італія чи Португалія відкриють нам свої кордони, і що вони хоча би цього року раді будуть бачити мене – туриста – в себе в гостях.

Нова реальність?

І я до чого веду – що насправді ж взагалі не факт, що наш світ зможе повернутися я до свого минулого формату існування. Нам от здається, що епідемія COVID-19 та карантини – це тимчасове, що, вони – ті епідемії та віруси минуть і ми обов'язково повернемося до старого життя. Утім – радше за все це самообман. Бо все говорить про те, що ці от карантини, епідемії та обмеження – вони нам надовго, адже і коронавірус мутуватиме, і нових подібних йому вірусів із часом з'являтиметься все більше і більше.

То ж треба на це зважати, перелаштовувати свій світогляд й прилаштовуватися до нових правил гри, замість мріяти, що повернуться нам старі правила і старий світоустрій.

"Навіщо мені освіта, квартира та власне авто"

Про що я. Дивіться, як воно було іще рік тому, які тоді були цінності, – приведу кілька прикладі. Отже, нащо мені та вища освіта, нащо мені роками будувати кар'єру в одній компанії, коли тих робіт й компаній купа – захочу буду баристою, захочу фітнес-тренером, на крайній випадок піду в офіціанти – теж нормальні гроші. Чув я таке від мілленіалів рік тому – а ту бац, епідемія і немає в барист, тренерів та офіціантів роботи.

Те саме й з нерухомістю – мілленіали не бачили потреби збирати гроші на власну квартиру, бо нащо – увесь їхній попередній життєвий досвід їм доводив, що орендувати житло взагалі не проблема, завжди можна знайти варіанти, якщо з попереднім орендодавцем виникали якісь непорозуміння. Але тут от бац – й грошей на оренду в них на стало, добре, якщо на комуналку за власне житло гроші були, але то це в тих, хто те власне житло примудрився собі таки купити.

Зверніть увагу Чудовий результат, – Зеленський про додаткові 10 мільйонів доз вакцини Pfizer

Так само й з автівкою. Усі попередні роки свідчили, що та автівка містянину вже взагалі і непотрібна в сучасному світі. В Європу буле дешевше полетіти й вже там орендувати машину, щоб по Європі покататися, по місту ж вигідніше на таксі – реально вигідніше, аніж купувати, заправляти, паркувати, страхувати, ремонтувати та ще й самому водити і у ДТП потрапляти. От така буда доковідна арифметика. Утім, тут от стався локдаун й усі, хто без власних автівок, – вони стали буквально безпорадними – ані в супермаркет не з'їздити, ані до родичів та батьків.

Й таких от несподіваних "відкриттів" та "зламів реальності" в нас із тим карантином сталося насправді чимало і напевно кожен може додати свою історію і свої приклади, коли очевидне рік тому раптом стало взагалі неочевидним або ж безглуздим.

Ми не можемо керувати своїм життям

На підсумок пофілософствую – ми таки виявляється не керуємо своїм життям. Ми можемо собі чогось прагнути, щось вважати натепер важливим, але коли непідконтрольні нами зовнішні фактори змінюються, докорінно змінюючи наше з вами життя, то нам раптом стає зрозумілим, що ми, виявляється, чогось не того прагнули, а отже виходить – марнували своє життя.

Я до чого веду – до очевидного і 100 разів вже нами усіма чутого – що не варто жити тільки майбутнім, приносячи заради нього в жертву сьогодення. Адже майбутнє неконтрольоване й регулярно підкидатиме нам нові виклики, знецінюючи наші здобутки і прагнення. Тому – я собі намагаюся трохи акценти змінити – й про майбутнє думати, але й сьогодення цінувати.