Військова кореспондентка ТСН Юлія Кирієнко в ефірі 24 Каналу назвала два фактори, які можуть зламати Росію у війні. За її словами, Україна має можливості для цього, але результат залежатиме від масштабу й темпу ударів.

Дивіться також Разюча різниця: військкорка розповіла, що у 2026 кардинально змінило фронт

Два важелі, які можуть змінити фронт

Після розмов про Patriot, Gripen чи власну балістику важливо розділяти коротку й довшу перспективу. Такі рішення справді посилюють Україну, але вони потребують часу на виробництво, випробування, дозвільні процедури й розгортання. Тому зараз найшвидший вплив можуть дати удари по тих основах, які дозволяють Росії тримати війну.

Відсутність адекватного постачання грошей у російській економіці для війни, відсутність постачання російських солдатів на фронт – оце дві головні штуки, які зараз можуть щось змінити,
– пояснила Кирієнко.

Україні потрібно постійно тиснути на систему, яка забезпечує окупаційну армію людьми, пальним і грошима. Якщо Росія не встигатиме закривати втрати на фронті, а її паливна галузь отримуватиме нові удари, вести війну в нинішньому темпі їй буде значно складніше.

Ми маємо вийти на таку кількість знищених росіян, яка перевищить їхню мобілізаційну кількість. Ми маємо нищити їхні НПЗ так, щоб вони не могли фінансувати війну,
– наголосила військкорка.

Для цього вже є певні передумови. Темпи втрат окупантів зростають, а українські FPV-дрони та "Люті" долітають до російських об'єктів. За словами Кирієнко, можливості для такого тиску є, і тепер питання в масштабі та системності цих ударів.

Велике небо потребує часу

Посилення авіації та протиповітряної оборони теж може змінити баланс, але це довша перспектива. Ліцензія на виробництво Patriot дала б Україні більше можливостей для захисту міст, а Gripen і власна балістика посилили б удари по російській системі ППО. Однак такі рішення не працюють миттєво, бо між політичним дозволом і появою зброї на фронті проходить багато етапів.

Щоб вийти на велике небо, контроль великого неба, у нас поки немає таких можливостей. Це в перспективі,
– пояснила Кирієнко.

Україна вже працює над власними розробками, але навіть готовий задум потребує часу на доведення до бойового рівня. Йдеться про виробництво, випробування, дозвільні процедури й реальне застосування у військах. Тому такі програми можуть суттєво посилити Україну, але не замінюють того тиску, який потрібен уже зараз.

У нас тривалий час іде розробка наших КАБів. Тільки зараз презентували сирий варіант. На п'ятому році війни сирий варіант,
– зазначила військкорка.

Поки ці можливості лише нарощуються, Україна має концентруватися на тому, що вже дає практичний результат.

Чим більше їх буде, тим більше ми їх знищимо. У нас тенденції й можливості для такого є,
– зазначила Кирієнко.

Якщо темп ударів по російських НПЗ і втрат живої сили зростатиме, це може посилити тиск на Росію швидше, ніж довгострокові програми озброєння.

Що відомо про ситуацію на фронті?

Станом на 3 червня 2026 року на більшості ділянок фронту тривають важкі бої, але підтвердженого просування жодна зі сторін не показує. В ISW зазначають, що росіяни продовжують тиснути на Сумщині, Куп'янському, Слов'янському, Костянтинівсько-Дружківському, Олександрівському, Покровському, Новопавлівському, Гуляйпільському та Оріхівському напрямках, однак українські сили відповідають контратаками й ударами по скупченнях ворога, пунктах управління дронами та інших цілях у ближньому тилу.

Покровський напрямок і далі лишається найгарячішою ділянкою фронту, але травень став для росіян одним із найслабших місяців за темпами просування. У бригаді "Рубіж" зазначають, що ворог понад десять місяців безперервно штурмує цей відтинок, однак саме в травні його наступ почав втрачати ефективність. Окупанти й далі намагаються діяти малими піхотними групами, але дедалі частіше зазнають втрат без помітного результату, тоді як Сили оборони проводять успішні контратаки.

На цьому тлі російські втрати залишаються дуже високими. За даними Генштабу, лише за добу на 3 червня Росія втратила ще 1 130 військових, а також танки, бронетехніку, артилерію, засоби ППО, автомобільну техніку, крилаті ракети та велику кількість безпілотників. Це показує, що ворог і далі намагається тиснути числом, але платить за це дуже високу ціну.

На Олександрівському напрямку Сили оборони України поступово повертають території, але вже за іншою тактикою, ніж у попередні роки. У 110-й бригаді пояснюють, що тепер це не масовані штурми, а невеликі спецоперації з постійною взаємодією штурмових груп, розвідки, артилерії та підрозділів, які одразу закріплюються на звільнених позиціях. Такий підхід дає змогу берегти особовий склад і водночас стримувати росіян від виходу до важливих маршрутів у бік Запоріжжя.