Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      Україна-Австрія: чому дружби не було і хто в цьому винен?

      Україна-Австрія
      Україна-Австрія / khoda.gov.ua

      Наразі Україна як ніколи потребує реальної підтримки з боку потужних європейських країн. Це обумовлено і внутрішньою політичною ситуацією в нашій країні, і тим, що є цілком реальна загроза поновлення російського впливу.

      Наразі ми повинні використовувати всі ті надбання останніх п’яти років, які вдалося отримати. Та не всюди були перемоги. Були й відверті поразки, про які тактовно замовчувалося.

      Так, до слова, в Австрії посол України не тільки не зміг організувати ефективну роботу в цьому напрямку, а ще й часто перешкоджав ініціативам представників української діаспори.

      Не варто нагадувати, наскільки важливою стратегічно є Австрія для України – це і центр європейського фінансового життя, і переважно політично нейтральна країна, і часто занадто лояльні до Російської Федерації політики.

      То ж саме у Відні бажано б було побачити посла, який мав би політичну волю, можливості та бажання працювати заради дійсно ефективного для України результату та чітку позицію.

      Проте екс-президент України Петро Порошенко вирішив інакше: він призначив на цю посаду людину, яка віддана йому особисто. Мова про колишнього спічрайтера з США, який писав промови Порошенку декілька років – Олександра Щербу.

      Взагалі у пана Олександра біографія вкрай цікава – на дипломатичній службі він перебуває з 90-х років, коли працював аташе і третім секретарем в посольстві України в ФРН разом з нинішнім Міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним. У 2000-і роки працював спічрайтером Міністра Анатолія Зленка і радником Посольства у Вашингтоні. Пізніше був радником кандидата в президенти Арсенія Яценюка, посланником з особливих доручень МЗС України, радником віце-прем'єра Сергія Арбузова. Щоправда, про свою роботу на пана Арбузова посол намагається навіть не згадувати, бо тоді доведеться пояснювати, як так сталося, що дипломат з чіткою проєвропейською позицією вже в розпал подій на Майдані під час Революції Гідності був в прямому сенсі слова "по той бік барикад". Та пан Щерба швидко зорієнтувався в ситуації і почав працювати на нову владу, яка прийшла після перемоги Майдану – саме він був основним автором 40-хвилинного звернення Петра Порошенка до Конгресу США.

      Пан Щерба завжди заявляв, мовляв, працює не на конкретних політиків, а на благо України. Та ось тільки останні п’ять років в Австрії не зовсім відповідають твердженням пана посла. А джерела у Відні переконують – працював пан Щерба не на користь України, а виключно заради власних кар’єрних амбіцій. Хоча, як заявляють журналісти і блогери, сам він ще в 2014 році називав себе "русофілом та євроскептиком", що не завадило йому працювати в одній з найважливіших країн ЄС.

      В першу чергу варто було б звернути увагу на риторику пана посла. Всі його пости у Facebook та заяви австрійським медіа розраховані скоріше на українську аудиторію, аніж на виважених і стриманих австрійців. Справа в тому, що цей показовий "патріотизм" радісно сприймався в АП в Києві, та скоріше відштовхував у Відні.

      Один із журналістів видання Wirtschaftsmagazins Format та Die Presse прокоментував цю ситуацію наступним чином:

      "Ми дуже не любимо, коли нам розповідають, що і як треба робити в нашій країні. Австрія є самодостатньою державою, тому заяви вашого посла про те, що австрійці не так голосують, чи занадто тісно дружать з російським бізнесом лише шкодять Україні в цілому. До того ж пан посол не мав повноважень коментувати австрійські вибори. Ми дуже поважаємо державницькі інститути, і очікуємо, що люди, які працюють в нашій країні, будуть робити те ж саме. Пан Щерба, попри його публічність і відкритість до ЗМІ, проявляв неповагу".

      Та політична складова цих питань є лише маківкою айсбергу. Не менше українців мали б цікавити бізнес-відносини між цими країнами.

      Як повідомили поінформовані джерела з бізнес-кіл у Відні, Олександр Щерба на початку своєї роботи у Відні отримав пряму заборону вступати в контакт з представниками українських потужних бізнес-груп, які перебувають у Відні.

      Така позиція була продиктована тим, що Петро Порошенко був особисто зацікавлений у відсутності підтримки будь-якої з фінансових груп. Це прямо вказує на номінальність посади Олександра Щерби. Простіше кажучи, його відправили на цю посаду не для того, аби він відстоював економічні інтереси України. Його відправили, аби ніхто з великих фінансових груп не пролобіював на цю посаду свого представника.

      Та все це скоріше припущення, хоч і побудовані на конкретних фактах. Краще було б судити по конкретних справах посольства та по досягнутих результатах. Як прокоментували експерти з дипломатії, в багатьох європейських країнах є практика публічних звітів про роботу посольства та чітка розроблена система оцінювання ефективності їхньої роботи. До прикладу, посольства країн Балтії, так само як і посольства Франці періодично публікують у відкритому доступі звіти про економічну ефективність роботи посольств, спираючись на кількість торгових угод між країнами, кількість контрагентів на ринку країни, в якій розташоване посольство, торгових оборот, тощо. Так само посольства Німеччини та Польщі публікують звіти про динаміку змін рівня пізнаваності їхньої країни за кордоном на основі аналізу проведених культурно-дипломатичних заходів.

      На сайті Українського МЗС аналогічних звітів знайти не вдалося, то ж довелося проаналізувати роботу Посольства Украіни в Австрії самостійно. Спираючись, в першу чергу, на порівняння рівня ресурсовитратності ПУ згідно офіційним даним МЗС з рівнем і обсягом проробленої роботи.

      Було отримано офіційні дані від МЗС про роботу ПУ в Австрії за 2018 рік, то ж саме цей період і буде розглянуто нижче.

      Загалом фінансування посольства у 2018 році склало 1 447 599, 00 доларів США. З них близько 975 тисяч доларів було виділено власне на утримання штату працівників посольства. Як зазначено на офіційному сайті посольства, штат складається з самого пана посла та ще 7 людей: перший секретар з консульських питань, третій секретар з консульських питань, головний спеціаліст з фінансових питань, провідний референт з економічних питань, спеціаліст з діловодства, завідувач господарства, та водій.

      І згідно офіційним даним їхні зарплати є дуже скромними:

      Та згідно декларацій цих посадовців за 2018 рік, які подані на сайті НАЗК, спільні виплати (заробітна плата разом з витратами на відрядження) склала 362 141 доларів США, а заробітна плата пана Щерби згідно його декларації (з урахуванням змін) – 113 386 доларів США. Що загалом складає 475 527 доларів США. Тобто майже вдвічі менше, аніж було витрачено МЗС на їхнє утримання. То ж виникає питання – або в МЗС у відповіді на офіційний запит надали неперевірену інформацію, або чиновники з посольства не вказали в деклараціях усі свої доходи. Або ж система нарахування виплат працівникам посольства є настільки непрозорою, що цих різняться вдвічі.

      Та менше з тим – якщо вже українські платники податків витрачають на утримання десятка людей майже мільйон доларів США в рік, то що ж було зроблено?

      Згідно наданої інформації, за минулий рік посольство провело 26 заходів, витративши на це 122 000 доларів США.

      Деякі з цих заходів відбулися дійсно виключно стараннями пана Щерби. Як от організація виступів професора Ігоря Козловського та матері загиблого героя України Сталіни Чубенко в Віденському інституті Миру та в Парламенті Австрії.

      "Я надзвичайно вдячний пану послу та МЗС за можливість донести до австрійців інформацію з перших вуст про те, що ж насправді відбувається на Донбасі, на окупованих територіях. Ми використали цю можливість, аби ще раз нагадати світові про ті жахи, які творить Росія в 21 сторіччі в центрі Європи. І хоча пан посол робить все можливе, аби інформувати австрійських політиків про нашу ситуацію, жива емоційна розповідь мала зовсім інший, більш сильний ефект", – розповів пан Козловський.

      Та справа в тому, що серед цих заходів вказані й ті, до організації яких посольство має дуже опосередковане відношення: зокрема мова йде про виставку відомої української художниці Яни Руснак, яка відбулася в жовтні 2018 року у віллі Клімта. Тоді на банерах було написано про те, що організація цієї виставки є результатом роботи посольства та Австрійсько-українського товариства. Та насправді ж всю організаційну роботу виконувала власна команда художниці з допомогою членів АУТ.

      Сама художниця коментувати цю історію не стала, та як заявляють джерела з мистецьких кіл Відня, "така позиція цілком зрозуміла – ніхто не хоче мати особистих конфліктів з послом, бо він є дуже злопам’ятливою людиною і любить переносити особисте на роботу".

      Окремо варто зауважити приорітетність у фінансуванні заходів, яку запроваджує посольство. Так, до прикладу, для фінансування програми з вивчення української мови дітьми зі змішаних сімей у суботній школі у Відні було витрачено загалом на рік 2 000 доларів США, в той час як на встановлення однієї меморіальної таблички пішло 1 500 доларів.

      Та й взагалі дітьми та молоддю посольство опікується дуже вибірково: фінансування для української школи Ерудит у Відні відбувається систематично: загалом на потреби школи було виділено 21 000 доларів США за рік.

      Коли ж мова йде не про розподілення бюджетних коштів – цікавість посольства різко знижується. Так українські студенти, які за власний кошт навчаються у дипломатичній академії у Відні, не мають можливості не те, щоб отримати часткові стипендії від власної країни, а взагалі не цікавлять посольство.

      "Я навчаюся у дипакадемії, чудово володію німецькою мовою на професійному рівні і коли після проживання і співпраці з українським консульством у Португалії переїхала до Відня, то відразу запропонувала посольству свою безкоштовну допомогу. Я запропонувала свої послуги для перекладу документів тим українцям, які звертаються в посольство та не мають можливості оплатити послуг перекладача. Та мене просто проігнорували, заявивши, що не потребують ніякої допомоги. І так стається постійно. Ми навчаємося тут. В дипакадемії вчиться немало українців. І ми хочемо допомогти власній країні і українцям, що тут живуть. Та посольство більше схоже на "закритий клуб для своїх", аніж на дипустанову. І це в той час, коли Росія, з якою ми воюємо, постійно підтримує своїх студентів, майбутніх дипломатів у Відні. В них працює програма обміну з МГІМО, в них надаються стипендії. Їх залучають до роботи ще зі студентських років, а ми власному посольству зовсім не цікаві", – ділиться своїми враженнями українська студентка Віденської дипломатичної академії.

      То ж, як бачимо, з культурно-освітницькою дипломатією у відомстві пана Щерби все дуже неоднозначно.

      На жаль, не вдалося знайти чіткого переліку фінансово-економічних результатів їхньої роботи.

      На офіційному сайті МЗС відсутній звіт за 2018 рік про економічно-торгівельні відносини між Україною та Австрією. Є лише довідкова інформація за 2017 рік. Там йдеться про наступне.

      "За 2017 рік торговельний оборот між Україною та Австрією сягнув 1,2 млрд доларів. Станом на 01.01.2018 Австрія інвестувала в економіку України 1 млрд. 265,9 млн. дол. США, що становить 3,2% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку України. Найбільше коштів залучено до сфери фінансової та страхової діяльності – 40,9 % від загального обсягу, промисловості – 20,7 %, оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів –12,8 %. Станом на 01.01.2018 Україна інвестувала в економіку Австрії 7,0 млн доларів США (0,1%)".

      Але тут варто зауважити, що до того, як пан Щерба займав цю посаду, показники співпраці між Україною та Австрією вже були досить сталими. Так, до слова, за офіційними даними, в 2013 році аналогічні показники товарообігу товарами та послугами між Україною та Австрією був на рівні 1,64 млрд. дол. США. А обсяг загальних інвестицій за той самий період з Австрії до України складав 3,258 млрд дол. США.

      Тобто, як бачимо, економічні результати якщо і змінилися при новому посолі, то скоріше в мінус, аніж в плюс.

      Та як свідчать деякі представники бізнесу, така робота ведеться не на повну силу. Про це свідчить і той факт, що представники середнього та великого бізнесу з України в Австрії неодноразово зверталися до Олександра Щерби як напряму, так і через третіх осіб з пропозиціями об’єднання. Пропонували, зокрема, створити спільний майданчик для лобіювання інтересів українського бізнесу на австрійських ринках, для залучення австрійських інвестицій в Україну, для співпраці по стратегічно важливих питаннях в енергетично-паливному секторі. На думку експертів, це могло б стати за підтримки посольства потужною відповіддю на дії російського бізнесу в Австрії. Але цього не сталося. Пан Щерба відмовився від таких пропозицій, посилаючись на те, що на власну організацію такої платформи посольство грошей не має, а брати гроші у бізнесменів не може. То ж залишився український бізнес в Австрії і далі роздрібненим. І далі кожен намагається відстоювати власні інтереси, ледве не щодня стикаючись з наслідками дій російської пропагандистської машини. А пан посол продовжує ховатися від представників бізнесу, не з’являючись на публічних заходах, та побоюючись зустрітися там з бізнесменами та політиками з України.

      Взагалі не з’являтися там, де можуть бути небажані зустрічі, – улюблена тактика українського посла у Відні. Так само він вчиняє у випадках, коли є загроза зустрітися з російським послом. Австрійці спочатку дуже дивувалися такій поведінці. Бо в твіттері та у фейсбуці Щерба був найпершим захисником України у війні з РФ, а ось коли доходило до справи, то намагався уникнути живих дискусій на необхідному рівні.

      Всі ці дивності не могли не помітити австрійські політики, які, в свою чергу, теж запам’ятали: пан Щерба є фігурою несамостійною. Рішень він не приймає, а перебуває у Відні виключно задля виконання забаганок лише одного українського політика. Тому і вирішували всі дійсно важливі питання кулуарно, з тими людьми, які мають справжній вплив на ситуацію. В результаті Україна як держава втрачала на міжнародній арені, а патріотичні гасла Олександра Щерби тішили лише українську фейсбук-аудиторію.

      Після такої діяльності українського посла у Відні не варто дивуватися, чому австрійці і надалі не вважають Україну союзником в повному розумінні цього слова. То ж чи є надія на те, що зі зміною керівництва в державі зміниться і міжнародна політика? Чи зможе інтереси України в такій стратегічно важливій країні як Австрія представляти дійсно сильний, потужний, досвідчений і вольовий дипломат?

      Будемо сподіватися, бо в інакшому випадку ризикуємо втратити і ті надбання в україно-австрійських відносинах, які роками створювали незалежні бізнесмени, культурні діячі та громадські активісти за власний рахунок.

      Автор Вероніка Миронова

      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин

      Читай новини навіть без інтернету

      Завантажити

      Читай новини навіть без інтернету

      Залиште відгук