Про це сайту 24 розповів координатор громадського проекту “LIKБЕЗ. Історичний фронт” Кирило Галушко.
За його словами, свято має бути для тих, хто брав участь у Другій світовій війні, але їх лишилися одиниці. Учасникам бойових дій нині вже за 90 років. Для них це було свято. А для нас мають бути інші історичні уроки. Історик зауважує: ще з 2005 року в Україні пролазять російські пропагандистські проекти. Повторюється схема Брєжнєва (генсек СРСР – 24), який у 1965 році почав святкувати 9 травня як основний внесок СРСР у все добре».
Формулювання «велика перемога», бєссмєртний полк, георгіївська стрічка – символіка історичної місії Росії або СРСР – або ж тоталітарного режиму, коли люди не мали свободи, але мали нею пожертвувати для шляхетної мети і великої перемоги. У нас це часто плутається,
– розповідає Кирило Галушко.
Тому фахівець наголошує: держава повинна чітко сформулювати, що таке українська перемога, чому ми не святкуємо, а вшановуємо і згадуємо. Це, підкреслює він, не перемога Сталіна. Це перемога над нацизмом, гітлеризмом.
Галушко зауважує: в Україні не могли обирати між поганим Гітлером і добрим Черчиллем чи Рузвельтом. Був або Гітлер, або Сталін. Фактом є те, що Карпатська Січ (Організація народної оборони на Закарпатті – 24) почала воювати проти союзника Гітлера – Угорщини – за кілька місяців до офіційного початку Другої світової війни.
В перший день війни українці воювали в складі польської армії, потім – Червоної армії, американської, канадської. Прапор над Іодзімою (відома історична фотографія, зроблена 23 лютого 1945 року Джо Розенталем, зображує бійців морської піхоти США, що встановлюють прапор на горі Сурібаті у ході битви за Іодзіму – Японія – 24), там теж є українець. Перемога була дійсно великою. Втрати України величезні. Та, заперечуючи московські підступи, треба не виплеснути дитину разом із водою. Має бути своє бачення. У нас з Москвою різні перемоги,
– підкреслює Кирило Галушко.