Про всі нюанси і різноманітні кримінальні повороти цієї історії розповів інформатор естонських правоохоронних органів і наглядової ради фонду "Слава Україні", які намагаються в Естонії розібратися в ситуації, Олександр Чернов.

Дивіться також Які умови виїзду за кордон волонтерів і водіїв і скільки часу вони можуть там перебувати

Ви зараз перебуваєте під домашнім арештом у Павлограді Дніпропетровської області через звинувачення у торгівлі зброєю. Нещодавно у вашому автомобілі знайшли якусь зброю – гранатомет, запали до гранат. Розкажіть, як так сталося?

12 травня приблизно о шостій годині я почув, що хтось вибиває двері. Це була поліція, яка показала ордер на обшук квартири через ймовірне зберігання зброї. Я був спокійний, мене ще оперативник запитав, чому я такий спокійний, а я був впевнений, що обшук у справі щодо естонського і українського фондів. Вони обшукали квартиру, нічого не знайшли і пішли до автомобіля і перед тим, як обшукувати, запитали, чи є там заборонені речі. Я сказав, що ні, але в багажнику знайшли гранатомет. Я був дуже здивований.

Поліцейські зафіксували, але десь до двох годин чекали піротехніків, бо вони їхали з Дніпра. Коли піротехніки забрали гранатомет, було виявлено ще шість гранат. Я до того не причетний і ніколи не мав справи зі зброєю і заробляти на цьому не планував. Так я зрозумів, що почалося переслідування, щоб мене усунути, закрити, і щоб я не дав ніякої інформації щодо роботи естонського фонду з українським фондом "Все для перемоги" і компанією IC Construction.

Інтерв'ю з Олександром Черновим: дивіться відео

Ви вважаєте, що вам цю зброю підкинули?

Так, я впевнений в цьому. В мене немає ворогів. Я приїхав у інше місто, прожив тут більше місяця і потім у мене знаходять зброю. І останнім часом я працював на фонді і з IC Construction і знав, які є зв'язки в керівника фонду, знав, що він багато спілкується з військовими і я розумів, що для нього дістати ту зброю взагалі не проблема.

Йдеться про Геннадія Васьківа, колишнього заступника мера Львова. З 2017 по 2021 рік він був заступником міського голови Львова і навіть був першим заступником якийсь час.

Так.

Який у вас автомобіль, у який підкинули зброю?

Mitsubishi Colt 2013 року випуску. Невеликий автомобіль.

Давно їздите на цій машині?

Я його придбав 30 листопада 2018 року, а в січні 2019 року я зареєстрував його в Херсоні на себе. Це мій перший і єдиний автомобіль.

Ви працювали значний період у Львові, в комунальних підприємствах Львівської міської ради. Як так сталося і відколи ви знаєте Геннадія Васьківа? Що вас пов'язує?

З Геннадієм Васьківим я познайомився, коли працював у "Дунапак Таврія" в Олешках на Херсонщині. Він був директором цього підприємства. Десь два роки ми пропрацювали у "Дунапак", потім він перейшов у Львів, куди його запросили в команду мера. Я залишився там, але ми підтримували зв'язок і згодом він запросив мене до Львова працювати з темою вивозу сміття. Я приїхав у 2020 році і 14 вересня я вже працював у "Львівспецкомунтрансі" директором із розвитку. Основним завданням було розібратися і знайти шляхи економії коштів при вивозі сміття. Я вивчив цю тему, багато провів зустрічей із мерами міст у Львівській і Закарпатській областях, вивчав ситуацію, дізнавався, чому ми так далеко возимо сміття – в Одеську, Миколаївську, Полтавську області, займався оптимізацією. Але після звільнення Геннадія в лютому 2021 року я звільнився в квітні цього ж року. Так як його не було, історія зі сміттям нікому не була особливо цікава, але мені сказали, що краще звільнитися.

Бо вас сприймали як члена команди Геннадія Васьківа?

Так.

Ви тоді вирішили працювати далі з Геннадієм і таким чином заснувалася компанія IC Construction?

Так. Ще з травня по вересень я працював у "Львівелектротрансі", в закупці, а потім він мені запропонував створити фірму, я мав бути її власником і директором, а за рік він обіцяв взяти мене в команду як партнера. Фірма мала брати участь в будівництві сміттєпереробного заводу у Львові, а мені ця тема була цікава, бо я вже працював зі сміттям і знав реальну проблему. Я розумів, що якщо у Львові її не вирішать, то за кілька років така ж проблема буде в Тернополі чи Луцьку. Це крутий проект і тому я погодився, бо це моя справа, мені дали можливість збудувати кар'єру.

Чи вдалося вам реалізувати ті ідеї, які звучали від Геннадія Васьківа, коли ви створювали цю компанію?

Ні. Тому, що партнер, який виграв тендер на будівництво, спочатку сказав, що все добре, приїжджав у офіс. Ми йому готували комерційні пропозиції, але завжди не проходили за ціною. Ми багато зустрічалися з львівськими забудовниками, бо до цього тема будівництва мені була невідомою. Я вивчав, що таке палі, шукав постачальників.

Чому, на вашу думку, ціна польському партнеру не підійшла, хоча у Васьківа були сподівання, що там все вдасться?

Тому, що там був закладений інтерес, в комерційну пропозицію були закладені бонуси. І розумів, що якщо паля в нас коштувала тисячу, то по факту вона коштувала близько 700. 30% було закладено, що це будуть бонуси.

Це все тривало, поки не почалося російське вторгнення?

Так.

Далі почалося волонтерство, як це почалося? Як ви знову опинились в одному човні з Геннадієм Васьківим?

Він повернувся з відпочинку, зібрав команду і сказав: "Давайте створимо благодійний фонд". Потім він познайомився з партнером із Харкова. Вони приїхали в офіс, ми поспілкувалися, ми розуміли, що ці люди палають ідеєю, бо вони під обстрілами виїхали з Харкова. Ми швидко зробили документи і 15 березня вже запустили фонд і 20 чи 26 березня завезли перші автомобілі для військових. Справа швидко набирала обертів, але ніхто не розумів, що робити. Почали спілкуватися з багатьма дотичними до гуманітарки людьми, перевізниками. Потім вже познайомилися з Йоганною-Марією Лехтме і почали працювати з її фондом. Геннадій сказав, що інші проекти йому не цікаві, його цікавить тільки фонд "Слава Україні".

Давайте уточнимо, що це найбільший фонд із допомоги українцям у Естонії, який згенерував приблизно 6,5 мільйона євро пожертв від естонців за минулий рік. Йоганна була директоркою цього фонду і займалася операційною діяльністю. Попри те, що у фонду була наглядова рада, всі рішення ухвалювала Йоганна.

Як розвивалася ваша співпраця і якою була ваша роль?

Компанія IC Construction, коли почалась війна, взагалі не була пов'язана з жодним з благодійних фондів. Я був волонтером, бухгалтер був волонтером, Марія була волонтером. Ми всі були волонтерами фонду "Все для перемоги". Оскільки я мав досвід, я відповідав за логістику перевезення товарів із-за кордону. Спочатку це були логістичні процеси до Городка на Львівщині, де в нас був склад, потім ми перейшли на склад у Дніпрі. IC Construction підключили до співпраці в серпні чи вересні 2022 року.

Підключили як кого?

Фонд "Слава Україні" в нас замовляв переобладнання автомобілів. Ми отримували кошти і шукали профільних спеціалістів.

А чому фонд замовляв ці послуги через IC Construction, компанію, яка веде бізнес-діяльність, пов'язана з Геннадієм? І ця компанія за напрямком діяльності з переобладнанням автомобілів не має нічого спільного і займається будівництвом.

Ну так потім відкривали відкривали додаткові КВЕДи, отримали дозвіл на пошиття одягу, харчову діяльність, на перевезення автомобілів. Я займався відкриттям цих КВЕДів.

Тож у серпні – вересні, за вашими словами, співпраця відбувалася через IC Construction. Чи ви щось заробляли на цьому? Як виглядали розрахунки?

Першим був проект із переобладнання автомобілів, але він займав багато часу, тому швидше пройшов проект із фудбоксами. 4000 ящиків на 15 позицій харчів. У цьому проєкті нам допомагала компанія "Дунапак Україна" із Ходорова. Геннадій подзвонив директору і попросив людей, які могли б збирати комерційну пропозицію, далі я аналізував і вибирав постачальників. "Дунапак" ці ящики пакував. Коли 4000 коробок були запаковані, ми отримали 78,3 тисяч євро, але десь тиждень нам банк не пропускав ці кошти, оскільки на рахунку IC Construction взагалі не було коштів, а тут заходить така велика сума, ще й з-за кордону. Ми написали листи-пояснення, відправили контракти. Потім Геннадій зателефонував знайомому в банк і питання вирішилось. Отримавши кошти, почали реалізувати проект.

Коли ми готували звіт і я побачив різницю, сказав про це Геннадію, що не буду працювати далі, бо така ситуація мені не підходить, бо велика сума залишилась на рахунку.

Яка це була сума?

Більше пів мільйона гривень, при умові, що одна з позицій з продуктового набору взагалі не купувалася. Вона була на складі в Городку.

Тобто, це хтось із меценатів подарував фонду. Про яку позицію йшлося?

Коли ми розбирали кожну позицію, Геннадій сказав, що у нас на складі є м'ясна консерва, купувати не будемо. Я зателефонував хлопцям на склад, запитав, чи є, вони сказали, що лишилося декілька піддонів. Я не можу сказати, звідки вони приїхали, бо я не знав того. Приїхала машина, забрала продукцію. Ці консерви ніхто не купував, але рахунки на них були виставлені. Вартість цієї позиції десь 230–240 тисяч гривень і плюс те, що було вкладено в таку позицію – загалом більше півмільйона гривень. Після реалізації проекту з фудбоксами на рахунку компанії залишилося понад півмільйона гривень.

Ви вважали, що так нечесно і висловили свою позицію Геннадію. Якою була його реакція?

Ми їхали в автомобілі і я сказав, що гроші до рук прилипають. Він запитав, чому я так кажу, я сказав, що дізнався різницю. Він сказав, що у Йоганни не може прилипати, вона доступу не має. Каже, давай я тобі куплю квартиру у Львові, зроблю перший внесок, ти будеш займатися автомобілями, на них 200–300 євро "клеїти" і таким чином платити за квартиру і залишишся тут. Я відмовився і сказав, що хочу отримувати офіційну зарплату і спати спокійно. Я розумів, що я був гендиректором, але фірма по факту була не моя, я попросив забрати фірму. За тиждень я передав фірму іншій людині.

Геннадій пропонував придбати квартиру у Львові, бо у вас немає свого помешкання?

Ні, я маю житло там, де живе моя мама. Це село Абрикосівка Олешківського району на Херсонщині, що зараз перебуває під окупацією.

Те, що ваша мама живе під окупацією, вплинуло на вашу позицію в розмові з Геннадієм Васьківим?

Так, бо я казав, що мої близькі в окупації, я не можу дозволити, щоб ми на тому заробляли. Ми благодійний фонд, ми не некомерційні. Якщо би ми були в комерції і IC Construction працювала не для благодійності, а для бізнесу, тоді без різниці. Я був в гарячих точках, я бачив Херсон після звільнення і ті сльози, і мені така робота не потрібна була. Взагалі ніякої комерції не мало бути, тільки благодійність.

Тож ви компанію переписали, Геннадій її записав на свою родичку Марту Люту. Це дружина його рідного брата.

Так.

Як вам такий вибір нового власника компанії?

Я ж не знав, хто саме буде. Він мені сказав, що ми зустрінемось в нотаріуса. Приїхав, побачив брата, побачив Марту. Я про неї знав, але знайомий не був. У нього всі, з ким він працював, це близькі знайомі. Навіть ГО "Все для перемоги", де він бенефіціар, а власник Роман Панасюк. Свої люди.

Роман Панасюк тепер є директором ІC Construction. Із ним Геннадій пройшов полібний шлях: вони працювали в "Дунапак", міській раді, тепер вони разом працюють у новому форматі.

Зі слів Романа, вони навчалися разом і 18 років як знайомі. Роман працював у податковій, потім звільнився і допомагав у волонтерстві, але він десь прийшов на початку листопада.

Естонський фонд, Йоганна-Марія Лехтме, фонд "Слава Україні", який фактично забезпечував всю фінансову діяльність фонду Геннадія Васьківа, всі проєкти, бо кошти йшли з Естонії. Чи знала Лехтме, що є проблеми зі звітністю, що реальність не співпадає з рахунками?

По перших фудбоксах вона точно не знала, я впевнений, бо Геннадій дуже за це хвилювався. І коли ми їй відправляли звіт, він дуже хвилювався. Десь до листопада саме Йоганна ухвалювала рішення і вона могла сказати або так або ні. Перший проект він хвилювався, потім я того не бачив і знаю, що вона знала про переобладнання автомобілів.

Тобто на переобладнанні автомобілів теж йшла накрутка?

Так, на кожному проєкті. Накрутка була на кожному проєкті.

Коли ви переписали компанію, ви залишались на роботі? Як далі розвивалась ваша співпраця?

Наприкінці листопада він захотів зі мною поспілкуватися, каже, давай все обговоримо, подумаємо, не треба рубати з плеча. Ця розмова переносилась і я розумів, що маю ухвалити якесь рішення. Спочатку було велике бажання просто піти, бо бажання працювати було все менше. Потім естонські партнери запитали, чому мій підхід до роботи змінився, я пояснив, що мене пригнічує ситуація, що склалася. Розмова з Геннадієм не була закрита, потім треба було закривати рік, а я не міг підставити колег. Вирішив закрити справи і тоді піти. А вже в січні я вирішив, що треба залишитись, бо інформував естонців про проблемні проекти.

Йдеться про наглядову раду фонду?

Так.

Зрештою у естонській пресі вас подають саме як інформатора наглядової ради щодо зловживань у цьому фонді. Є журналістське розслідування, в якому стверджується, що 1,5 мільйона євро пройшли через рахунки ІC Construction, через які компанія отримала 250 тисяч євро прибутку. Це відбувалося ще з вами чи без вас?

Це був 2022 рік, великі платежі пішли в жовтні, в листопаді я сказав, що звільняюся, а з 7 грудня вже підписував документи Роман Панасюк. Потім через фірму пройшли ще десь 16 тисяч фудбоксів.

І на цих проектах, ви вважаєте, теж були зловживання?

Так, всі стежки ведуть в Дніпро. "Дунапак" нам дуже допомагав, компанія безкоштовно займалася благодійністю. А тут ми почали співпрацювати з фірмою з Дніпра, за кожну коробку платили кошти. Так, вони дуже швидко готували ті фудбокси, але їх вивозили дуже довго. Але я не маю інформації по фірмі в Дніпрі, бо після розмови з Геннадієм мене до фінансів вже не допускали.

Ви розповіли естонським журналістам, що зловживання були на фудбоксах, на переобладнанні автомобілів, частина автомобілів були поганої якості. Також ви стверджуєте, що різниця в ціні закладалася й на ремонті автомобілів.

Так. Геннадій сказав, що домовився з Йоганною і за кожен автомобіль буде ціна 3 тисячі євро. Наступного дня каже, що ціна буде 3,5 тисяч євро. Я бачив ті рахунки на початку, там не було таких сум. На перші автомобілі ціна була близько тисячі євро. Перші 10 рахунків я підписував, але раді в Естонії надавали документи без мого підпису, лише з печаткою компанії. Мене це здивувало, бо я таких цифр не пригадую.

Тобто, на ремонт одного авто витрачалося близько тисячі євро, а в документах для естонців ціна була вищою?

Так. Нам виставляли ціну тисячу євро, ми естонцям виставляли ціну 3,5 тисяч євро за один автомобіль. Різниця залишалась на рахунку.

Розкажіть про історію з пошиттям зимової форми для ЗСУ, чи знала про неї Лехтме.

Так, знала. В жовтні вона повернулася зі сходу і Геннадій попросив поїхати з нею, зустрітись з виробниками одягу. Ми були на трьох зустрічах і всі виробники нам сказали, що одяг буде до кінця року. Йшлося про тисячу комплектів. За декілька днів я дізнався, що одяг шитимуть не львівські компанії, а дніпровські, і комплектів буде більше. Термін виконання був 14 листопада. Я був дуже здивований, бо це нереальні терміни.

Дорогою в Дніпро Геннадій зупинився і почав спілкуватися з виробниками, він сказав, що форму не пошили. А з Естонії приїхали журналісти і треба було на відео показати, що ми купили форму. Ми приїхали в Дніпро, журналісти поїхали відпочивати в готель, а ми поїхали на склад. Виробник дав нам 36 чи 38 готових комплектів. Ми пакували бус так, щоб було відчуття, що він повний форми. Це була важлива зустріч, бо там були журналісти, члени наглядової ради, а форми не було. Зрештою останні комплекти ми отримали в 20-х числах лютого 2023 року.

В Естонії ця історія стала відомою тоді, коли Йоганна-Марія Лехтме обралася до парламенту. Скажіть, чому до виборів цей фонд не почав публічного розслідування?

Я не можу дати однозначну відповідь. 16 лютого я їм сказав, щоб вони з нею поговорили, запросили прокуратуру, щоб зупинитися. Я розумів, що буде скандал, якщо люди донатили, а їм кажуть, що гроші привласнили, тоді люди зневірюються.

У наглядовій раді мені сказали, що Лехтме байдуже, вона поводиться зверхньо. Чому не оприлюднили скандал раніше? Можливо не були готові всі докази. Я не знаю. Може додатково перевіряли документи.

Зараз естонці вважають, що приблизно 1,5 мільйона євро були використані не за метою. На вашу думку, Лехтме просто знала чи також заробляла разом із Васьківим на цих схемах і якими були їхні стосунки?

Я впевнений, що про схеми вона знала і заробляли на тому вони разом.

Ви також повідомили естонським журналістам, що стосунки Геннадія Васьківа і Йоганни-Марії Лехтме виходили за межі дружніх чи компанйонських. Що ви маєте на увазі?

Так, вони були разом, вони були не тільки друзями. Вони вдвох відпочивали, в готелі жили разом. Казали про те, що вони в січні планували їхати вдвох на море.

Тобто це були романтичні стосунки?

Так.

Я вас не просто так питав про ваш автомобіль. Тепер хочу запитати про авто Геннадія Васьківа. Чи відомо вам, як він витрачав кошти, можливо зароблені через діяльність фонду, можливо, він оновив автомобіль чи придбав нерухомість?

Після нового року я приїхав в офіс і побачив новий автомобіль на паркінгу. Запитав, хто приїхав на BMW X6 2022 року. Потім я побачив, що на ньому їздив Геннадій. Також я користувався послугами салону Health and beauty, що належить дружині Геннадія Васьківа Оксані, прийшов якось на стрижку, запитав у співробітників, де Оксана. Вони сказали, що вона з Геннадієм поїхала в Київ. Потім я дізнався, що в Києві він планував купити квартиру. Це було якраз підтвердженням того, що гроші привласнюються. Крім цього, попередню машину він не продав. Приблизно його новий автомобіль коштує десь 100 тисяч євро.

А я ще нагадаю, що нещодавно Геннадій Васьків збудував собі будинок у Винниках, який записав на батьків.

Там два будинки. Батьки живуть поруч.

Розкажіть ще про вашу справу про торгівлю зброєю, яка ваша версія? Чому ви сказали, що всі дороги ведуть в Дніпро? Як Геннадій, якщо він до цього причетний, міг таку справу замовити?

Я виїхав зі Львова 3 квітня. SIM-карти в телефоні не було. Я приїхав в Павлоград до сестри і оформляв документи, щоб працювати благодійному фонді і продовжувати займатися благодійністю. Я мав зробити документи на виїзд за кордон. Коли в мене знайшли зброю, я відразу зрозумів, що ніхто тут, в Павлограді, не міг мене підставити. Я авто користувався тричі на тиждень. В один вихідний ми їздили в ліс, в місті я ним не користувався. Крім цього, коли я запитав, куди мене будуть везти в поліцію, мені відповіли – в Дніпро. Я зрозумів: одяг шився в Дніпрі, фудбокси збирали в Дніпрі, хлопці, які надавали липові комерційні пропозиції стосовно ремонту автомобілів, теж були з Дніпра. Друзі Геннадія, які військові, теж з Дніпра. Ситуація з електронними сигаретами, які виявили на кордоні в наших автомобілях, до неї теж були причетні хлопці з Дніпра. Дуже багато Дніпра було і підставити мене не так дорого коштувало.

Це відбулося ще й тому, що на початку квітня в Естонії справа почала набирати обертів, тому мене швидко треба було закрити. Хоча можна було зателефонувати, пояснити, запропонувати витратити ті кошти з рахунку на благодійність.

Ми знаємо, як правоохоронні органи фабрикують справи, тож бажаємо вам триматися в цій ситуації. Ми ж надамо цій справі розголосу. Чи остерігаєтесь ви за своє життя і здоровʼя в цій ситуації?

Так. Хоча після 12 квітня мені нема чого втрачати, я хвилююся за безпеку сестри і її сина. Вже тиждень, як я намагаюся дати цій ситуації розголосу, це трохи заспокоює. Я отримав потужну підтримку від знайомих і не знайомих. Я вірю, що правоохоронці звернуть на це увагу.