Уся правда про "величезні" російські резерви

Сформувати резерви – замало

Будь-яка інформація, будь-які відомості про сенс, зміст та динаміку його протікання будуть мати виключно ключове значення. Звісно, про цей процес в Україні я писати нічого не буду зі зрозумілих причин, а ось подивитись уважно на ворога – не завадить.

Читайте також США втратили союзника у боротьбі проти Китаю

Спочатку визначимось із термінами. Згідно з планами російського командування, основна маса російських стратегічних резервів має набути бойових та оперативних спроможностей приблизно наприкінці весни – початку літа. Тобто процес мобілізаційного розгортання свого війська, у своєму основному обсягу, російське командування планує до цього моменту завершити.

Це, так би мовити, "в ідеалі", якщо не буде ніяких збоїв, зривів графіків та поставок, а надходження мобілізаційного ресурсу буде здійснюватися безперешкодно, або якихось "раптових" внутрішніх проблем у Росії не трапиться. Що сьогодні видається дискусійно. Чому? Розглянемо трохи нижче.

Однак сформувати стратегічні резерви – замало. Ними треба із розумом та ефективно скористатися. Це, своєю чергою, передбачає достатньо складний наступний етап – оперативне розгортання визначених угрупувань військ на визначених операційних напрямках.

Іншими словами, командуванню противника треба визначитись із планом – де, як, у якому складі і як саме застосувати ці резерви. Відповідно до нього, треба провести цілий комплекс практичних заходів із переміщення, зосередження та розгортання цих резервів. Тобто, простіше кажучи, перетворити сформовані резерви у розгорнуті угрупування військ у конкретних районах, на конкретних напрямках. Та й ще зробити так, щоб противник (ЗСУ) нічого такого не подумав й ні про що не здогадався.

Однак, збираючи буквально по крихтах інформацію про процес формування стратегічних резервів у Росії, зацікавлена у цій інформації людина може дійти до дуже суперечливих висновків. Спробую пояснити, чому саме.

"До початку літа" в реальності означає – до кінця року

У межах формування стратегічних резервів у складі російського війська зараз розгортається ціла низка нових частин, з'єднань та об'єднань. Одночасно з цим навіть формуються нові воєнні округи та реорганізуються окремі командування.

Тобто ворогу майже одномоментно потрібно дуже багато ресурсів. Причому номенклатура того, що йому потрібно "тут і зараз" – чимала: від аптечок та сухпаїв до фронтових бомбардувальників та оперативно-тактичних ракет.

А ще згадаємо, що все це потрібне також і для майже півмільйонного стратегічного угрупування російських військ, яке вже перебуває в Україні. Тому встановлені російським командуванням терміни завершення основного обсягу мобілізаційного розгортання його війська, видаються занадто сміливими.

Для 27 мотострілецької дивізії встановлені "побажання" по термінах набуття бойових спроможностей основної маси штатних частин та підрозділів цього з'єднання припадають на кінець квітня, але в реальності – основна маса штатного озброєння та військової техніки може надійти у це з'єднання лише наприкінці 2024 року. Та й то, якщо не буде зривів у виконання державного оборонного замовлення, що в нинішніх умовах видається проблематичним.

Важливо Україна розраховує на Китай

Сьогодні розглянемо кілька інших прикладів тих складнощів, з якими російське командування стикнеться або вже стикається в процесі розгортання своїх стратегічних резервів.

На окупованих в ході серії радянсько-фінських війн територіях (Карелія) триває процес формування 44-го армійського корпусу зі складу відтвореного Ленінградського воєнного округу.

Основним елементом цього об'єднання повинна стати 72 мотострілецька дивізія. Окрім неї, до складу цього АК повинні також увійти:

• 128 окрема мотострілецька бригада;
• ймовірно, 9 артилерійська бригада (або якась інша за номером);
• 70 ракетна бригада;
• окремий інженерно-саперний полк;
• окремий батальйон управління;
• окремий розвідувальний батальйон.

Ну і ще ціла низка підрозділів характерних для корпусного комплекту військ. Також цікаво, що окремий корпусний зенітно-ракетний полк чомусь не передбачений, так само як і окремий протитанковий дивізіон чи окремий ремонтно-відновлювальний батальйон.

З'єднання, частини та підрозділи корпусу формуються в районах Петрозаводська, Сортавала та Луга.

Очевидно, що після їх формування існує дуже велика ймовірність того, що якісь з'єднання та частини корпусу будуть переміщені до складу так званого об'єднаного угруповання ЗС Росії на південно-західному ТВД, хоча з формально погляду, формування та розгортання цього АК пов'язується російським військовим командуванням із "затягуванням" Фінляндії у НАТО.

Так ось, на "доукомплектування" з'єднань та частин лише цього корпусу російському командуванню майже одномоментно потрібно щонайменше 1210 одиниць бронетанкової техніки та ракетно-артилерійського озброєння. Це мінімальні потреби навіть у такому оптимізовано-скороченому штаті.

У реальності російське командування може забезпечити надходження у корпус лише 55 – 60% ОВТ від потреби, і не до кінця весни – початку літа, а протягом всього нинішнього року.

Зауважте Замість сплячих режимів – черчиллі та де голлі: яка Європа потрібна світу

Російському командуванню потрібні нетривіальні рішення

Щодо особового складу – ще цікавіше. Планується, що основними районами вербування у лави цього об'єднання повинні стати Санкт-Петербург та вся Ленінградська область. Це видається цілком логічно – можна скористатися цілим набором зручних інструментів для залучення майбутніх контрактників. Наприклад, зразу заманювати можливістю служити недалеко від дому.

Однак на практиці плюси перебиває один вагомий мінус – цілком реальна перспектива опинитися на лінії бойового зіткнення в Україні із наступними сумними наслідками для себе. Тому доукомплектування штатів частин та з'єднань корпусу триває не дуже жваво.

Мало того, що російські вербувальники до лав цього об'єднання були вимушені розширити вікові межі для потенційних військовослужбовців (18 – 64 років), так ще й додали туди мігрантів. Причому, як для російських громадян, так й мігрантів цілком дозволяють вступати на військову службу до лав цього корпусу без досвіду військової служби.

Враховуючи той факт, що одночасно формуються та розгортаються не тільки один 44-й АК, а й ще цілий ряд дивізій, бригад й навіть армій, нехай навіть в оптимізованому вигляді, стає зрозуміло, що російському військовому командуванню стратегічного рівня потрібне якесь нетривіальне рішення.

Щодо людського ресурсу, то тут зрозуміло – мобілізацію ніхто не скасовував. Але з ОВТ та іншими матеріально-технічними ресурсами трохи складніше. Треба різко та одночасно нарощувати виробництво, або "десь взяти" потрібну кількість ОВТ.

Цікаво Війна – це не лише ракети: як живуть українці в окупації

З виробництвом у російського командування існують певні труднощі. Який вихід? Ремонт та модернізація пошкодженого ОВТ та знятого із довгострокового зберігання. Усе логічно, стратегічним резервам – стратегічні запаси.

Однак є нюанс. Це довго, і також не зовсім відповідає темпам формування стратегічних резервів. Тому –  що? Так, почнемо нарощувати темпи ремонту та відновлення ОВТ на відповідних виробництвах. Для цього, їх потрібно модернізувати...

Є акціонерне товариство "163-й бронетанковий ремонтний завод". Сфера діяльності – середній та капітальний ремонт БМП-1, БМП-2, танків Т-72. Загальний обсяг потужностей – приблизно 200-220 відновлених одиниць вказаного ОВТ на рік.

Рада директорів вирішує модернізувати виробництво на цьому заводі, щоб скоротити технологічний цикл та наростити обсяг кінцевої продукції. Виділяються відповідні гроші, робляться "неординарні" кроки та приймаються рішення. Однак темпи ростуть дуже повільно через цілу низьку об'єктивних та суб'єктивних причин. Наразі вони дозволять "суттєво наростити" обсяги відремонтованого ОВТ на "163 БТРЗ" лише до 280 – 300 одиниць на рік.

Цілком допускаю, що до кінця року вони таки зростуть до запланованих показників. Однак ще раз – це можливо трапиться до кінця року, а не до кінця весни – початку літа.

Коли ми в черговий раз чуємо та бачимо "страшні" заяви якихось іноземних "центрів вивчення війни", ЗМІ, неназваних "британських розвідників" чи якихось інших експертів про те, що ось-ось, "майже літом", ворог пустить в хід свої стратегічні резерви й ми "всі помремо", варто завжди перепитувати – а які саме резерви, у якому стані й де ворог збирається "пустити в хід"?