Валерія та її наречений Андрій хотіли одружитися ще напередодні повномасштабного вторгнення влітку 2021 року. Вони хотіли організувати справжнє весілля, повінчатися в українському храмі в Маріуполі, що був відомий найбільшими петриківськими розписами. Однак весілля відбулось в оточеному заводі.

Дивіться також Єдина вціліла: захисниця Маріуполя опублікувала щемливе фото з бункера Азовсталі

Історія Валерії та Андрія

Захисниця розповіла, що Андрія поранило на підступах до Маріуполя і його доправили на "Азовсталь". Так вони разом опинилися на одному заводі, але в різних його частинах. З тіла Андрія дістали уламки й він продовжував нести службу.

Одного разу наречений приніс Валерії обручки, зроблені з фольги й запропонував одружитися.

Після мого поранення у квітні Андрій дуже сильно спішив одружитися. Він обіцяв мені, що ми обов'язково зробимо справжнє весілля після повернення. Але дуже хотів розписатися офіційно саме на "Азовсталі". Ми так і зробили,
– сказала Валерія.

Тоді Валерія та Андрій підписали документи й відправили відскановані копії батькам Андрія у Києві. Ті поїхали у РАГС і офіційно їх розписали. Валерія взяла прізвище чоловіка, а Орест зробив їм весільні фото, які згодом облетіли світові ЗМІ.

Весілля відбулось 5 травня, а вже 7 травня Андрій загинув.

Як Валерія дізналась про гибель коханого

Часто кажуть, що люди щось відчувають, коли гине кохана людина. А я 7 травня нічого не відчула. У мене навпаки був гарний настрій, тому що я була одружена, я – кохана,
– пригадала Валерія.

7 травня Валерія разом з іншими жінками попри обстріли вибралися на поверхню заводу, щоб пошукали одяг, їжу та антисептики. Вони намагалися допомогти людям, які третій місяць ховалися у підземеллях заводу. А ще вони хотіли побачити тюльпани, які дивним чином розквітли по всьому заводу.

З 7 по 9 травня Валерія продовжувала писати чоловіку листи. Передавала їх через інших військових на його позицію. Вже 10 травня вночі до неї підійшов заступник командира полку "Азов" Святослав "Калина" Паламар.

По його обличчю все зрозуміла. Тому що я бачила, як він повідомляє про смерті. Як дзвонить дружинам, матерям. Я часто була поруч і знала, яке в нього обличчя. І коли він підійшов, я розуміла, що він скаже. Він спитав, як у мене справи. Я сказала: "Ти мені скажи, друже, як у мене, справи? І він сказав, що мій чоловік загинув, але ми його достойно поховаємо. Я його тоді перебила і сказала: "Калино, навіщо ти кажеш те, чого ми не зробимо?",
– сказала захисниця.

Тіло Андрія Суботіна, як і багатьох інших загиблих українських військових, досі залишається на території заводу "Азовсталь".

У полоні росіяни забрали останній лист, написаний Андрієм Суботіним своїй дружині.