Україна як центр глобальних досліджень
Україна пережила багато людських трагедій, найбільші – Голодомор і Голокост – масові розстріли нацистами євреїв в Бабиному Яру. Такі трагедії залишають глибокі рани назавжди. Досі не встановлені імена всіх загиблих від рук радянських і нацистських карателів. А живих свідків все менше. Тих, хто міг розказати всю правду про страшні злочини проти людства.
Важливо! Зараз є остання можливість побудувати гідний музей в Бабиному Яру, – рабин Яків Дов Блайх
Нещодавно очільником Академічної ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" став засновник та президент французької організації "Яхад-ін Унум", римо-католицький священник, отець Патрік Дебуа. Діяльність Патріка Дебуа супроводжуватимуть офіси в Києві та Парижі, він працюватиме в тісній кооперації з Наглядовою радою Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".
Римо-католицький сященник Патрік Дебуа / Фото RISU
Це означає, що Україна стає центральною країною, навколо якої гуртуються ключові світові фахівці з питань Голокосту і геноцидів загалом.
Поступово будуть встановлені всі імена невинно загиблих від рук нацистів, їхні рідні зможуть нарешті дізнатися правду про ті страшні події. Адже більшість розстріляних поховані в загальних могилах.
Хто такий Патрік Дебуа
Патрік Дебуа відомий своїми дослідженнями Голокосту в Україні та інших країнах Східної Європи, які були окуповані нацистською Німеччиною в роки Другої світової війни.
У 2004 році отець Патрік поїхав до України, щоб відшукати близько 2 500 місць масового знищення євреїв, а також свідків тих злочинів. Певною мірою до цієї поїздки його спонукали спогади дідуся, французького солдата, депортованого нацистами в Україну.
За його словами, тоді під час поїздки Україною ті, хто став свідком трагедії, розповіли, що їх ніхто ніколи не розпитував про ті дні. Часто перед відходом вони просили: "Обіцяйте нам, отче, що ви організуєте будівництво меморіалу для цих людей".
Читайте також Німець сміявся – "як шпроти у банку": історик розповів жахливі подробиці про жертв Голокосту
В результаті його багаторічної роботи з'явився термін "Голокост від куль". У своїй першій книзі з однойменною назвою, опублікованій у 2008 році, Дебуа наводить численні свідчення нацистських злочинів проти єврейського населення на окупованих територіях Східної Європи, зокрема, вбивства 1,5 млн євреїв в Україні. Його праця отримала Національну єврейську книжкову премію США.
Опублікована через десять років робота "Серед білого дня" за допомогою архівних матеріалів і спогадів сусідів жертв документує масові вбивства євреїв в окупованому Радянському Союзі. Вона показує, як ці вбивства були скоєні за ідентичним сценарієм та графіком і дублювалися у всіх місцях. Вбивства не тільки не утаємничувалися, а й були здійснені серед білого дня при свідках.
Голокост – величезний злочин
Встановлення повного масштабу трагедії Голокосту, потрібно, щоб ніхто і ніколи не заявляв, що немає доказів, а все це перебільшення євреїв. Тому, як зауважив Дебуа ще на початку своїх досліджень, його задача – зібрати неспростовні докази для того, щоб ніхто не зміг посперечатися про це і сказати: "Цього не відбувалося".
Дебуа досліджує також інші геноциди. Наприклад, сучасний геноцид єзидів Іраку (одна з національностей, які живуть на території кількох країн Близького Сходу та Кавказу) від рук ІДІЛ.
Лідерство Патріка Дебуа в Академічній Раді в Україні – ознака посилення впливу Заходу на проєкт та просування, в першу чергу, наративу науковості щодо історичних подій в Україні і світі. Вибір України як центру глобальних досліджень щодо Голокосту невипадковий. Не тільки тому, що ми пережили такі страшні трагедії. Сучасна Україна активно протистоїть інформаційним війнам навколо історичного минулого.
Зверніть увагу! День пам'яті жертв Голокосту 2021: табори смерті, жертви та що не можна забувати
Тому осмислення причин і наслідків Голокосту і геноцидів потрібне не лише для збереження історичної пам'яті. Необхідно, щоб весь світ знав про злочини радянського і нацистського режимів проти людства, аби покласти край двозначним тлумаченням і політичним маніпуляціям на горі мільйонів загиблих і постраждалих.
Публічний дискурс потрібен, щоб встановити істину і поставити крапку в різноманітних тлумаченнях цих трагічних сторінок людства.