Політковська, Нємцов, замах на Скрипаля – це навіть не повний список діяльності мафії з Луб'янки. Покарання за ці справи ніхто не поніс, згідно із міжнародними розслідуваннями, причетним до них вважають Володимира Путіна. Детальніше про це в новому випуски програми "Спецслужби" на 24 каналі.
У попередньому випуску Сценарій убивства Рейнхарда Гейдріха: хто та як ліквідував "гітлерівського різника"
Литвиненко у рядах агентури
Олександр Литвиненко – колишній російський агент, який спочатку працював на КДБ, а потім на ФСБ. В рядах агентури він провів десяток років та знав про специфіку і методи роботи абсолютно все. Якість виконання роботи, а згодом і статус допомогли йому отримати посаду в суперсекретному відділі, відповідальному за фізичну розправу над ворогами і опонентами режиму Кремля без суду і розслідування.
Однак це не весь спектр його діяльності, Литвиненко був у багатьох гарячих точках, зразково відслужив в армії і був обізнаним у багатьох сферах роботи як військових, так і спецслужб. Вузькопрофільним спеціалістом його назвати складно. Письменник Люк Хардінг зазначив, що Олександр Литвиненко був дуже успішним кар'єристом у російській розвідці в 1990-х років. Він спеціалізувався у питаннях організованої злочинності, зокрема російської мафії.
Литвиненко провів десяток років в рядах агентури / Фото BBC
Спроба вбивства сірого кардинала
Всередині 1990-х трапилося дещо екстраординарне – спроба убивства Бориса Березовського, який тоді був ключової персоною в оточенні Бориса Єльцина. Його навіть можна назвати сірим кардиналом. Березовський був радником Єльцина, багато дослідників дійсно називають його сірим кардиналом російської політики відповідних часів. Він був вправним у політичних іграх, успішним бізнесменом і нереально впливовою людино.
Литвиненко отримав завдання від керівництва – дізнатися хто у 1994 році намагався убити Березовського, так бізнесмен і агент Кремля стали добрими друзями. Однак у політичному театрі Росії назрівали серйозні зміни – до влади мав прийти Володимир Путін. В процесі пошуку винних у замаху на Березовського так і не знайшли, тому від начальства спецслужб з Луб'янки надійшов новий наказ. Цього разу, сам Литвиненко мав перетворитися на кілера.
Литвиненко мав дізнатися, хто хотів убити Березовського / Фото ТАСС
Остання місія на роботі
Останньою його місією на роботі був наказ убити Бориса Березовського, розповіла вдова Марина Литвиненко. Звичайно, що від цієї ідеї Литвиненко відмовився, ліквідовувати товариша він не збирався. Олександр Литвиненко навіть розповів про це самому Березовському, бізнесмен був затятим критиком Путіна. Йому не подобалися ні його ідеї, ні його методи роботи, однак коли стало очевидно, що Путін таки прийде до влади, Березовський почав думати над тим, як виїхати з країни і продовжити критикувати майбутнього узурпатора там, де його не зможуть дістати руки спецслужб.
Литвиненко розповів про наказ самому Березовському / Фото AP
Водночас у Литвиненка виникла ідея: оскільки до влади прийде нова людина, з'явилася надія, що вона наведе порядок у країні. Литвиненко склав велетенську доповідь щодо організованої злочинності, зокрема імена, особисті дані та проблеми корупції. Взявши стоси паперу і з надією на зміни – він пішов особисто на зустріч до Путіна.
Я дав йому доповідь, він подивився на неї, але відмовився прийняти. Однак він попросив залишити номер телефону, у відповідь на запитання "Навіщо?" – Путін сказав, що перетелефонує,
– розповідав Литвиненко.
За його словами, через декілька днів товариш із ФСБ сміявся з нього і казав, що Литвиненко зробив все правильно – пішов до Путіна. Проте, як виявилося, влада лише насміхалася над ним, адже Путін наказав спецслужбам поставити у телефон жучок.
Пресконференція у Москві
Коли стало зрозуміло, що Путін і сам є частиною організованої злочинності, якщо не її організатором, Литвиненко вирішив діяти власними силами. У листопаді 1998 року разом із декількома колегами він провів пресконференцію у Москві. Для обговорення було 3 головних питання:
- щодо російських спецслужб, які перетворилися на мафію,
- тема корупції у найвищих ешелонах влади Росії
- щодо Березовського.
Литвиненко розповів, що у 1997 році йому з колегами наказали прибрати бізнесмена, але коли вони відмовили, то почали погрожувати фізичною розправою. Ця пресконференція стала точкою неповернення для Литвиненка. Після листопада 1998 року його життя перевернулося, а російські спецслужби робили усе, щоб стишити голос колишнього агента.
Коли я запитала в Саші, що з нами буде після тієї пресконференції, він сказав так: "Марина, у нас всього 2 варіанти: мене або уб'ють, або заарештують",
– розповіла вдова Марина Литвиненко.
Борис Березовський з Мариною Литвиненко / Фото "Радіо Свободи"
Виїзд до Британії
Зрештою у 1999 році Литвиненка таки притисли, його на рік кинули за ґрати. Вийти вдалося лише завдяки дружині, яка не переставала ходити по різним ЗМІ і розповідати про незаконний арешт. Уряду довелося послабити хват щодо Литвиненка, його відпустили, щоб уникнути розголосу. У колишнього російського агента з'явився шанс почати нове життя, під виглядом відпустки на початку нульових, він із родиною виїхав до Британії, попросивши там політичного притулку.
З житлом і рештою нюансів допоміг Березовський. Здавалося, що тут російська агентура його уже не дістане, але подальша діяльність Литвиненка все більше провокувала Кремль. Зрештою навіть найкращі лікарі Британії не змогли його врятувати.
Литвиненко виїхав до Британії / Фото BBC
Книги Литвиненка
Крім того, що Литвиненко активно критикував Путіна і його режим, він ще й встиг написати 2 книги – ймовірно, вони й стали причиною його смерті.
► "ФСБ підриває Росію" – книга про серію терактів у Росії восени 1999 року, де підриви житлових будинків у Буйнакську, Москві та Волгодонську називали підлаштованими для того, щоб Путін прийшов до влади і одразу міг постати в очах громадян як рятівник і визволитель нації.
► Друга книга "Луб'янське злочинне угрупування" – про трансформацію російських спецслужб у терористичні організації. У ній про кремлівських високопосадовців, які використовують служби безпеки для досягнення власних політичних цілей, тісно співпрацюючи із російською мафією. Не лише в Росії, але й в США та країнах Європи.
Співпраця з британською розвідкою
Офіційний Лондон без жодних проблем надав Литвиненку політичний притулок, зрозуміло, що не просто так. Взамін він допомагав західним спецслужбам в боротьбі з російськими агентами, тобто був консультантом. Його зв'язки і знання "кухні" спецслужб зсередини дозволили навіть влаштуватися на роботу в британську розвідку МІ6. Він був практично впевнений у тому, що його життя у безпеці.
Зверніть увагу Польська секретна поліція, за якою криються смерті тисячі людей: шокуюча діяльність UB
"Після переїзду Литвиненка до Лондона у 2000 році він тримав контакт із багатьма людьми з Росії. Вони надавали йому інформацію, яку Литвиненко передавав британській розвідці – МІ6. Ще була інформація, яку він продавав, співпрацюючи із різними компаніями у Лондоні, він консультував їх про можливі ризики, що очікують на бізнесменів, які збираються інвестувати в Росію", – розповів письменник Люк Хардінг.
Інформатори Литвиненка
Щодо питання вкладення грошей у Росію, Литвиненку допомагав Андрій Луговий – колишній представник КДБ і охоронець високопоставлених представників російських політичної еліти. Він декілька разів зустрічався із ним у Лондоні й обговорював питання бізнесу. Луговий був для Литвиненка так званим інформатором, який доповідав про стан справ у Росії. Водночас вони були хорошими товаришами, Литвиненко міг довіряти. йому, однак він навіть не здогадувався – саме цей чоловік стане тим, хто підкине йому в чай полоній-210.
Він говорив мені, що Луговой допомагав йому у розширенні бізнесу. Саша мріяв створити щось власне, щоб бути більш незалежним у фінансовому плані, зазвичай з Луговим вони про це й говорили,
– сказала вдова Литвиненка.
Водночас Луговий діяв не сам, у колі спілкування Литвиненка був ще один персонаж – колишній військовослужбовець РФ, підприємець і бізнесмен Дмитро Ковтун. Він теж постачав Литвиненка інформацією і допомагав йому будувати нове життя в Британії. 1 листопада 2006 року Ковтун разом із Луговим зустрічався із Литвиненком у Лондонському готелі "Міленіум". У Ковтуна, як відомо, не було теплого ставлення до Литвиненка.
Ковтун та Луговий по-різному ставилися до Литвиненка / Фото AP
За словами Марини Литвиненко, чоловік розповідав їй, що Ковтун виглядав антисоціально і був дуже грубим. Вона запам'ятала одне речення про нього, яке він же і сам про себе сказав: "У цьому житті мене не цікавить нічого, крім грошей".
Третім ключовим гравцем у справі отруєння Литвиненка був Маріо Скарамелла – італієць, з яким колишній працівник КДБ часто обговорював тему організованої злочинності в Італії. Зокрема вони говорили про те, як російська мафія і спецслужби намагаються втрутитися в італійську політику для досягнення своїх кримінальних цілей.
1 листопада, в день отруєння Литвиненка, із самого початку він зустрічався саме зі Скарамеллою, пізніше виявилося, що полоній-210 віднайшли й під час медичних тестувань Скарамелли. Однак знайдені рештки небезпечної речовини не сели шкоди його здоров'ю.
Скарамелла був колишнім працівником КДБ / Фото "Коммерсанту"
Усі ці 3 людини допомагали Литвиненку будувати власний бізнес у Британії, адже кожен із них надавав йому унікальну інформацію. Що дивно, знаючи про те, що Луговой був агентом КДБ, а Ковтун продажним найманцем, Литвиненко їм все одно довіряв. Усвідомлення факту щодо отруєння прийшло уже на лікарняному ліжку.
Сценарії вбивства
Із самого початку, сценаріїв убивства було 3 – всі пов'язані із полонієм-210. Спочатку його намагалися ліквідувати 16 жовтня в одному із барів, підсипавши отруту в чай, але Литвиненко не став пити жодних напоїв. Вдруге провернути той же сценарій Луговий намагався 25 жовтня – але на заваді стали камери спостереження, направлені якраз на столик, за яким сидів Литвиненко. Ну і третій – успішний, якщо можна так сказати, 1 листопада в одному із барів готелю "Міленіум", Литвиненку розмішали полоній разом із чаєм.
Полоній на 100% смертельний, він знищує клітини імунної системи організму. Також призводить до недостатності органів у всьому тілі. Його тяжко відстежити, він практично невидимий, але як тільки ви наштовхуєтеся на сплеск полонію, то помилитися вже неможливо,
– розповів працівник Оксфорду Ієн Шіпсі.
День отруєння
Олександр Литвиненко 1 листопада зустрічався із Маріо Скарамеллою, де поснідав у ресторані азійської кухні. За декілька годин після того, для обговорення нової інформації він зайшов у готель "Міленіум", де на нього вже чекали Ковтун і Луговий. Сівши за столик, Литвиненко 3 рази відпив із чашки, що стояла поруч. Чай був холодним, а тому далі він пити не став, однак цих ковтків було достатньо.
Доза полонію, яку "влив" у себе Литвиненко була у 5 разів смертельнішою, ніж потрібно для убивства людини. Переконавшись, що жертва проковтнула отруту, компанія розійшлася. Олександр саме їхав додому святкувати 6 річницю отримання громадянства Британії. Проте вночі у нього почалася сильна діарея та блювота. Ледь притомного Литвиненка забрала швидка, він відразу розповів лікарям, хто він такий і запевняв, що його отруїли. Про те, що інструментом отрути був полоній-210 лікарі дізналися лише за день до смерті колишнього агента – 22 листопада.
Паніка лікарів та правоохоронців
Усе це здавалося лікарям та правоохоронцям справжнім абсурдом. Аж поки Литвиненко не подзвонив до свого куратора із МІ6, той прийшов до лікарні, підтвердив всі слова і факти сказані Литвиненком. Тоді ж і почалася справжня паніка, представники Скотленд-Ярду інтерв'ювали його 3 доби по 9 годин. Він видавав все, що знав про тих, хто міг це зробити, зокрема безперервно називав одне і теж ім'я – Володимир Путін.
Лікарям було тяжко віднайти сліди отрути в його організмі, тому його аналізи крові, сечі та волосся відправили для дослідження науковцям із розробки атомної зброї. Згодом вони беззаперечно підтвердили, що речовина в його організмі – радіоактивний полоній-210, який використовують в атомній енергетиці.
Литвиненка інтерв'ювали 3 доби / Фото "24 СМИ"
Коли стало відомо, що Литвиненка отруїли полонієм, по камерах спостереження почали відстежувати кожен його крок починаючи із 1 листопада. Маріо Скарамелла був першим у списку підозрюваних. Спеціальний підрозділ дослідників у пошуках слідів полонію в ресторані встановив, що концентрація за столом, де сиділи Скарамелла і Литвиненко була настільки високою, що найімовірніше саме італієць його і отруїв. Однак виключно цих доказів було замало, щоб звинуватити людину у використанні чи не найсмертельнішого металу на планеті Земля.
Розслідування щодо отруєння
Слідчі вирішили перевірити готельний номер італійця. Як виявилося – там сліди полонію були відсутні, це означало одне – до отруєння Литвиненка причетні й інші особи. Довелося відмотувати записи камер спостереження на тижні назад. Слідчі з'ясували, що в попередні рази спроб отруєння Литвиненка, він сидів у тому ж ресторані, за тим же столиком разом із Луговим і Ковтуном.
Читайте також Жорстоке вбивство Джамаля Хашоґджі: всі подробиці розправи над журналістом
Правоохоронцям вдалося віднайти нові сліди полонію, які привели і до вбиральні ресторану і до готельного номеру отруйників. Виявляється, що рештки полонію вони змили в унітаз. Тоді ж Скотленд-Ярд почав "копати" під Лугового, опитавши свідків у готелі "Міленіум", а саме офіціанта, що був у той час на зміні – вони дізналися, що Луговий і Ковтун намагалися перешкодити офіціанту принести замовлення вчасно. Експерти дійшли висновку, що за відповідний час вони якраз підсипали отруту. За словами офіціанта, чай був не схожим на той, який він приносив раніше, а стінки чашки були обліплені якоюсь невідомою речовиною.
У випадку з Литвиненком – полоній напряму потрапив в організм, органи колишнього шпигуна почали відмовляти і атрофуватися, а волосся випало. Дослідники описали його стан так: "Те, що рак робить із людьми за 7 місяців, полоній зробив із Литвиненком за лічені години". У нього не було шансів вижити. Полоній настільки отруйний, що родина убитого ексагента ще пів року не могла повернутися до свого помешкання, адже воно було повністю радіоактивним.
"Полоній можна створити лише у реакторі. Відповідно, щоб його дістати, потрібно мати доступ до продуктів реактора. У Росії добре охороняється місце, де його виробляють, тому слідству було очевидно, хто причетний до цього отруєння", – розповіла державний діяч Британії Маргарет Бекет.
Смерть Олександра Литвиненка
Уже перед самою смертю, Литвиненко попросив дружину сфотографувати його та опублікувати світлину, де тільки можна – щоб весь світ на його прикладі побачив, що таке Росія. Литвиненко не раз говорив слідчим, що винен у його вбивстві тільки Путін, але у глави Кремля риторика завжди одна – "ми не убивали його, бо все що він міг сказати, він уже давно сказав". Росія обіцяла співпрацю, навіть заявляла, що допитувала тих, кого британці вважають не тільки причетними, а й винними в убивстві, насправді ж все було як завжди.
Литвиненко попросив дружину сфотографувати його перед смертю / Фото ТАСС
Олександр Литвиненко помер 23 листопада. Дослідники вважають, що як на людину, яка випила отрути у 5 разів більше, ніж потрібно – він героїчно до останнього співпрацював зі слідством. Йому було тяжко лежати, боляче говорити, а їсти він майже не міг.
Цілком справедливо вважати, що якби Литвиненко помер раніше, то ми б не змогли виявити полоній. В іншому випадку, після його смерті всі думали б, що його убила якась інфекція чи інший тип отрути,
– зазначив ядерний науковець Нік Пріст.
Детальніше про розслідування британських детективів – дивіться у програмі.