За кілька днів фото 28-річного Іллі Самойленка облетіли всі соцмережі та новинні сайти. Він – герой, який знав про велику війну й готувався до неї.

До теми Захисники Маріуполя дали пресконференцію: головне

24 каналу вдалося поспілкуватися з Аллою – відомою кастинг-менеджеркою в українській кіноіндустрії, мамою захисника з "Азовсталі". Жінка розповіла про свого сина. Зараз він у місці, де б'ється серце цілої планети, де зосереджена вся її увага.

"Міг би бути чудовим актором"

Ілля з самого малку швидко всьому вчився. Ще доки пішов до школи, міг уже читати лекції про динозаврів. Алла каже, син ріс схожим на неї. Чудово знав біологію, тож мати думала, що він обере фах природничника, стане хірургом. Крім цього, в Іллі – талант до мов. На пресконференції військовий вільно спілкувався англійською. Мову вчив самостійно, з відеоігор.

На запитання, який епізод із дитинства найкраще характеризує Іллю, мати відповідає, що його обрали президентом школи, проте згодом він вирішив відмовитись. Жінка наголошує, що хлопець принциповий.

Також у нього є акторські здібності. Він міг би бути чудовим актором. І я кажу це не просто як мама, що обожнює свого сина, а з професійної точки зору оцінюю. Я на цьому дуже добре розуміюсь,
– підсумувала Алла.

Додає, що Ілля відданий і самодостатній. Він хоч і виріс, але залишився ідеалістом.

"Він вибрав військовий шлях, і я це поважаю"

У дитинстві батьки не купували для Іллі іграшкової зброї. Лише коли він став трохи старшим й почав спілкуватися з друзями, то у домі Самойленків почали з'являтися іграшки, якими зазвичай граються хлопці.

Алла пригадує, що підлітком Ілля мав трьох друзів, з якими тренувався й вчився на полігоні. Передчував, що буде війна. Спочатку були навчання, але потім так вийшло, що й сам почав тренувати людей. Тобто на момент вступу до лав полку захисників Маріуполя хлопець мав чудову підготовку.

Жінка каже, що, можливо, таким людям, як її син, важко у цьому світі: деякі речі він сприймає різко, деякі – скептично. Наприклад, Ілля ніколи не зважав на побутові сварки чи суперечки.

"Він, в принципі, не вагався, до якого підрозділу йти. З полком у нього сходилися цінності", – каже Алла.


Ілля Самойленко / Фото з Нацгвардії

Хлопець потрапив на війну у 2015 році, коли закінчувалась активна фаза бойових дій. Алла не могла б відмовляти сина.

"Навіть якби я лягла на порозі й сказала, що тільки через мій труп, то він все одно пішов би. Він вибрав військовий шлях, і я це поважаю", – сказала мати.

"Чекала, коли покине службу"

В якийсь момент полк захисників Маріуполя почали звинувачувати у неонацизмі. За кордоном військових визнавали терористами, а соцмережі видаляли дописи зі згадками спецпідрозділу. Аллі здається, що це трохи деморалізувало її сина.

"А це, мабуть, найкращі воїни. Я чекала, коли Ілля покине службу, бо він не терпітиме якихось безглуздих наказів чи бездіяльності. Я можу впевнено сказати, що він би не слухався командира, якого не поважає", – розповідає мати.


Ілля у 2017 році / Фото з фейсбук-сторінки Алли Самойленко

"Вчилась витривалості у сина"

Серйозне поранення Ілля отримав у 2017 році, коли обіймав посаду заступника керівника підрозділу. Йому ампутували руку та видалили око. Реабілітація і відновлення тривали приблизно рік.

"Але він зміг. Тренувався. Хоча відтоді став більше закритим у собі. Ми з ним не обговорювали цього, але, суто з моїх материнських спостережень, може бути, що він себе якось картав, нібито неповноцінний", – говорить Алла.

Згодом вона мала значні проблеми зі здоров'ям. У боротьбі за здоров'я брала приклад із сина.

Мені оперували голову, й частина обличчя і зараз погано рухається. До того було ще гірше. А він мене заспокоював, казав, що все добре, катастрофи немає. І мені було навіть соромно, що я така слабка, і боюсь. Я вчилась витривалості в Іллі,
– зазначила жінка.

Після лікування Ілля, попри бойову травму і звільнення, знову став до лав полку. Він мав впевненість у тому, що справу свою ще не завершив: глобальним результатом має бути перемога України.

"Сказав не панікувати"

Ілля знав, що буде велика війна. Алла це також передчувала, але збирати тривожну валізку не поспішала.

"Про повномасштабну війну дізналась вранці 24 лютого з новин. Звісно, була паніка, розгубленість. Але Ілля сказав паніку відставити", – пригадує вона.

Ілля вкотре пішов до війська 20 лютого. Частину спорядження залишив у домі. Планували, що згодом Алла передасть решту амуніції. Не встигла.

Зауважте Мабуть, це єдиний вихід, – мати бійця "Азову" про формулу евакуації захисників

"Ми завжди листуємось"

Алла розповідає, що постійно в курсі, як пересувається син, хоча навмисно у нього нічого не розпитувала. Навіть зараз, під час повної блокади Маріуполя, зв'язок з Іллею є, і вона його тримає. Коли приходять повідомлення від сина, жінка почувається спокійніше, впевненіше. Часом його повідомлення короткі, часом довгі. Деколи Ілля публікує щось у своєму телеграм-каналі.

Він у штабі й тому може комунікувати. Ми завжди листуємось, він мені пише, коли має змогу і вважає за потрібне. Тобто я перебуваю не в найгіршому становищі, бо можу спілкуватися зі своїм сином,
– розповідає мати.

Алла пригадує, що раніше зі зв'язком проблеми були більші, і той часто зникав. Тисячі різних повідомлень з мережі спричиняють в Алли паніку. Особливо, коли мова йде про ракетні удари чи загрозу застосування хімічної зброї.

"Звісно, коли "Калина" чи "Редіс" записують звернення й розповідають, що все критично, я дуже боюсь. Проте, як би не було погано Іллі – він не скаже. Не дасть мені панікувати", – каже його мати.

Та додає: "Ілля нічого не просив. Не казав записувати звернень, чи кудись ходити".

"З Днем матері. У тебе все вдалося"

Про те, що готується пресконференція з "Азовсталі", Алла не знала. Посилання на відеозапис їй надіслав друг Іллі. Сама ж була в дорозі. Каже, що їй стало дуже моторошно й важко.

"Це було так дивно й неймовірно побачити сина, бо ми листуємось, він пише, надсилає фото, але бачити, як він говорить... Ще й так, як це робить Ілля. Це один з його талантів. Він чудовий промовець", – говорить Алла.


​Ілля під час пресконференції з "Азовсталі" / Скриншот з відео

А в наступні дні кожен другий пост в Аллиній стрічці – про її Іллю. Вона не хотіла синові слави за таких обставин.

"Мені потрібен живий син, а не мертвий герой. Важко, коли мене жаліють, коли я все переказую журналістам, але розумію, що так тепер потрібно. Розголос має величезне значення. Світ має сприймати повідомлення про хлопців не як суху інформацію. Це живі люди. І насправді немає значення, що я тут собі відчуваю. Важливо, як їм там. Вони не падають духом. Я вірю, що їх можна врятувати", – каже вона.

Пресконференція відбулася саме на День матері. Як і Алла, Ілля не любить пафосних вітань, днів народження, Нового року, різних святкувань.

"З Днем матері. У тебе все вдалося", – таке повідомлення отримала жінка 8 травня.

"Багато болю й дива"

Алла розповідає, що війна змінює свідомість і світосприйняття: незвично усвідомлювати те, наскільки відсторонено дивимося на мертвих ворожих солдатів, ніби абстрагуємось від усього. Жінка каже, що українці згодом лікуватимуться не лише від фізичних, але й від психологічних травм.

"Мене є кому підтримувати. Я не скиглю і не панікую в розмовах з Іллею. Дуже легко посіяти паніку й відчай у людини, яка перебуває в такій ситуації як він. Можливо, до цього мене загартувало життя. У ньому було дуже багато болю й дива", – з вірою каже Алла.


Алла Самойленко / Фото Марії Трепікової

"Я просто провідник, який дав йому свободу"

Мати дослухається до всього, що каже їй син. Зокрема до того, що той просить вголос не казати й не поширювати. За словами Алли, військові "Азовсталі" не деморалізовані, ні: вони хочуть бути корисними, і не повинні просто чекати в невідомості.

"Не розумію, за що мені люди дякують. Мій син надзвичайна людина й може багато. Він – космос, душа, а я – просто провідник, який дав йому свободу. Батьки повинні виростити дитину так, щоб вона змогла жити без них. Думаю, що я з цим впоралась. Мені вдалося", – каже Алла.