Вчився терпіти біль і любив лижі: цікаві захоплення Бандери, про які ви точно не знали

Усі свої таланти йому допомогли розкрити у "Пласті". Про найбільші захоплення Бандери і не лише про них – читайте далі.

До теми В'ятрович пояснив, чому повернути Бандері звання Героя України юридично неможливо

У червні 1941 року у Львові відбулося проголошення відновлення незалежності України. Один із авторів декларації – лідер радикального крила Організації українських націоналістів Степан Бандера.

Бандера був із покоління, батьки якого намагалися здобути незалежність у 1920-х роках. Він бачив, що в них не вийшло. Тепер бачив свій шанс. Вірив, що в них вдасться те, що не вдалося батькам.

Микола Посівнич

Кандидат історичних наук, президент фонду "Літопис УПА"

Утворення нової країни? Самовизначення народу? Все це взагалі не входило в плани Гітлера. Ба більше, Берлін зачепила декларативна заява українців без погоджень із німцями.

"Бандера і його крило ОУН сповідували принцип доконаних фактів. Ставимо перед фактом, а потім дивимось, що можна зробити", – додав Посівнич.

Арешт Бандери

В 1941 році на окупованій німцями українській території почалися арешти націоналістів. Через 5 днів після декларації відновлення незалежності України гестапо арештувало Бандеру. Йому було 32 роки. ОУН оголосили – ворогом Рейху.

Спочатку домашній арешт, потім вивезення до Берліну і, зрештою, камера у концентраційному таборі Заксенгаузен. Для Бандери це був виклик, хоч і не новий.

Вони все своє життя готувалися до будь-якого розвитку подій і до виживання у найскладніших умовах– наголосив історик.

"Пласт" – місце для розкриття талантів

Степан Бандера пройшов добру школу формування у "Пласті", де змогли розкритися всі його таланти.

"Український скаутинг 1920 – 1930 років – це була одна з найпотужніших скаутських організацій в Європі та світі. Найчисельнішими були американські скаути, далі були англійські бойскаути, потім польські харцери і "Пласт" на території Польщі конкурував з польськими харцерами. Особливо на тих землях, які заселяли українці", – розповів історик, голова Крайової ради "Пласту" Юрій Юзич.

ПРЕМ'ЄРА! Повний випуск програми "Банк історій" дивіться на 24 каналі:

Українські скаути переймали найкраще у засновників, тобто в англійців та американців. У 1920 році усі українські гімназії від Коломиї до Праги мали пластові курені.

Середовище "Пласту" творила найактивніша молодь, яка поділяла спільні цінності. Працювати заради розвитку і процвітання свого народу, мріючи про відновлення власної країни.

Виховниками були ветерани визвольних змагань. У Бандери був виховником один із хлопців, який був стрийським пластуном, який пішов неповнолітнім на війну. Він пройшов усі ці трикутники і чотирикутники смерті. Воював і з більшовиками, і з поляками, і з денікінцями. Він вернувся і довчався у гімназії. Ці всі діти на них так дивились, що це вже старші хлопці, але ще вчаться в гімназії.

Юрій Юзич

Історик, голова Крайової ради "Пласту"

Що робив у "Пласті" Бандера

У своєму пластовому курені Степан Бандера займався бухгалтерією. Сам був невеликого зросту, непоказної фізичної форми, але з доволі сильним характером і лідерськими якостями.

Він мав діловодство скарбника. Думав, як залучити гроші для гуртка і свого куреня,
– розповів Юзич.

Історик додав: "Навіть купили були проєктор, щоб робити платні кінопокази. Потім вони почали робити срібні пластові лілейки, щоб продавати – так накопичували ресурс для розвитку своїх невеликих пластових груп".

Разом з тим, "Пласт" дозволив Бандері розкритися. І з слабкого хлопчика загартував сильну особистість. При цьому Степан Бандера залишався людиною з добрячим почуттям гумору.

"Душа компанії. Є спогади, що він був великим знавцем коломийок. Через низький зріст він йшов у хвості колони. Перші зачинали, а Бандера підтягував. Однак переспівати Бандеру було дуже важко", – зауважив історик Юзич.

Зверніть увагу Тернопільський банер із Бандерою потрапив до Книги рекордів України

Чим допомогли навики у в'язниці

Повертаючись до арешту гітлерівцями у 1941 році. Дивитися на небо з-за ґрат для Бандери – не в новинку. Грізною зброєю українського підпілля були атентати. Саме за причетність до них Бандеру не раз брала під варту польська поліція.

Бандера сидів у Львові, тодішньому Станіславові, у Краківській в'язниці, у Варшаві, Кєльцях, Познані. До вересня 1939 року – в сумнозвісній Березі Картузькій у Бресті.

З 18 листопада 1935 року до 13 січня 1936 року відбувався Варшавський процес, на якому Бандера разом з 11 іншими обвинуваченими був засуджений за належність до ОУН і за організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Бандеру засудили до смертної кари. Згодом вирок замінили на довічне ув'язнення.

Хтозна, чи вижив би Бандера за ґратами (як у польській, так і в німецькій тюрмі) якби не рішення, прийняте в юності – будувати тіло і гартувати силу волі у "Пласті".

Він 5 років сидів у польській тюрмі. Є свідчення тих, хто з ним сиділи, що він після прокидання завжди робив руханку: присідання і відтискання. Тримав себе в добрій формі– сказав історик Посівчин.

Підтримкою мотивації Бандери була фраза про те, що лише здоровий дух може втримати тіло здоровим.

"Він готував себе з дитинства. Спав при відкритих вікнах, щоб звикати до холоду. Бувало, що розливав зупу на підлогу і їв, щоб подолати відчуття огиди, бо, знаєте, у в'язницях всяке буває. Якось його застали, що він сидить і дивиться на гору солодощів, але не їв, а він дуже любив солодке. Так тренував силу волі", – наголосив Посівчин.

Любов до спорту

Серед вимог тогочасного "Пласту" був пункт про те, що скаут має займатися щонайменше двома видами спорту. Найпопулярнішими були найпростіші:

• біг;
• взимку – лижі;
• влітку – плавання;
• за будь-якої погоди – силові вправи.

Бандера не був оригінальним, хіба що займався джиу-джитсу.

Він дуже любив плавати. Він навіть вже на міграції просився, щоб поїхати і поплавати – там охорона дуже переживала, що могло щось статися. Любив бігати – у лісі круги намотував– зауважив Юзич.

Дуже багато Бандера міг розповісти і про лижі. Сам любив стрімкі спуски, цим дратував свою охорону.

Бандера полюбляв лижі / Скриншот з відео "Банк історій"

Ще він цікавився футболом. Проживаючи у Мюнхені, вболівав не за "Баварію", а за аутсайдерів – "Мюнхен-1860". Вважав, що так цікавіше. Та й це нагадувало йому українців і їх боротьбу за незалежність проти набагато сильніших суперників.

У 1950-х роках, проживаючи у Мюнхені, провідник часто в кінці робочого дня виїжджав з ним за місто до лісу Перлях, щоб там бігати. Цю свою звичку пояснював так: "Ми мусимо бути здоровими, бо Україна потребує здорових людей, тілом і духом".

Вміння переносити біль

Ще одна звичка Степана Бандери, винесена з юнацького максималізму, це вміння переносити біль.

Є спогад сестри, що вона заходила в кімнату, а малий Бандера, йому років 15 було, сидить і пхає собі під нігті голки– розповів Юзич.

Він пояснив, що хоче бути готовим, якщо його будуть катувати, як Ольгу Басараб – її замордували поляки.

Те, як польська адміністрація реагувала на бунт українців, не залишало ілюзій – боротьба за незалежність буде дуже складною і виснажливою. Українці у цьому протистоянні мають достойно приймати виклик і рішуче давати бій – так вважав Бандера.

"Є лише одна фотографія, де Бандера у вишиванці. Однак він одягався дуже стильно – мав брендові на той час костюм чи плащ, носив тростину. Такий "лондонський денді", – зазначив Посівнич.

Захоплення фотографією та футболом

В повоєнний час лідер ОУН любив взяти фотоапарат і податися до мальовничих Альп, милуватися шумом гірської річки, збирати трави і насолоджуватися відпочинком у колі родини.

Відпочинком для Бандери було навіть копирсання у моторі свого автомобіля. Також Бандера був людиною без шкідливих звичок – не курив і не пив алкоголю. Навіть зі своїми. Навіть із тими, які пройшли дуже великі випробування.

Хлопці хотіли, щоб він з ними тост випив. Однак він їх приганьбив– сказав Юзич.

Разом з тим, Бандера залишався простою людиною і мав звичайні людські слабкості. Наприклад, міг з'їсти м'яса за 2 чи 3 людей. І навряд чи отримав би за це подяку від організму.

"Йому лікарі радили не зловживати об'їданням. Також він зловживав солодким – нічого дивного. Після виходу із концтабору це було нормальне відчуття голоду", – запевнив Посівнич.

Про те, як Бандера став кісткою у горлі росіян – дивіться у програмі.